Земля і громада хочуть чесного господаря

CountrysideПроїжджаючи північними районами Луганщини, такого собі аграрного краю, око милують   родючі, неосяжні земельні лани, на яких вирощується маса різноманітної  сільськогосподарської продукції. Серед цього земельного океану острівками розташовуються населені пункти, окремі з яких привертають увагу охайними житловими та адміністративними будівлями, доглянутими школами, дитячими садками, ФАПами, церквами, новозбудованими закладами торгівлі та відпочинку.

Однак, значна частина селищ і сіл регіону виділяється розбитими дорогами, знищеною  інфраструктурою господарства, похмурими будівлями соціальної сфери та оселями громадян. Складається враження, що життя тут завмерло…

Постає логічне запитання. Як перспективний сільськогосподарський край, здатний  прогодувати пів України, раптом виявляється дотаційним, картина людського проживання у ньому набирає все більш сірих тонів. В чому ж причини такої несправедливості?

І відповідь на це питання нам аргументовано навели у правоохоронних органах, де протягом останнього часу майже у всіх районах північної Луганщини зареєстрували одразу  кільканадцять кримінальних проваджень щодо фактів безпідставного використання земель особами, близькими до колишніх «господарів області».

Саме тих земель, які завжди були не тільки годівниками місцевого населення, але й  основним джерелом наповнення місцевих бюджетів. Однак, деякі хитрі та «нечисті на руку» підприємці, увійшовши в злочинну змову з керівництвом окремих місцевих органів самоврядування, тривалий час, іноді десятиліття, незаконно збагачуються шляхом використання земельних площ, при цьому не укладаючи жодних документів (договорів) на землекористування та не сплачуючи ні копійки платежів до бюджету. Цим самим вони позбавляють громади населених пунктів можливості отримання десятків і сотень тисяч гривень на дороги, медицину, освіту, розвиток сіл, селищ, містечок.

Аналізуючи, наприклад, стан розвитку населених пунктів Міловського району можна стверджувати, що де використання земель має впорядкований характер, де хазяйновиті та енергійні голови громад добилися наповнення бюджету шляхом сплати коштів за використання цього цінного ресурсу, там і бюджет населених пунктів не порожній, а села, як говорять у народі: «Як писанки». Позитивний приклад наповнення місцевого бюджету можна відзначити, зокрема, на прикладі Великоцької сільської ради, щорічний бюджет якої сягає 1 млн. 400 тис. грн., котра демонструє хорошу динаміку розвитку всіх шести сіл, що входять до даного органу місцевого самоврядування.

У ряді інших випадків збагачуються тільки одиниці, а інші почуваються ошуканими. Здавалося б посадовець районного масштабу, як представник місцевої громади, мав би бути найбільше зацікавлений у наповненні бюджету, але ж, напевно, підприємливий «аграрій» знайшов для нього інші, більш вагомі аргументи, ніж достаток жителів краю.

Впевнені, що читач може й сам навести масу подібних випадків, коли Богом дана українцям земля годує тільки обраних, працівникам же лишаються крихти з барського столу. Роками луганчан обкрадали власники шахт, новітні латифундисти, котрі в 90-ті грабували їх за допомогою зброї, а потім за сприяння влади, яку вони, здебільшого, самі і призначали.

Перші випадки кримінального переслідування раніше «недоторканих» можновладців та їх спонсорів є важливим кроком для кардинальної зміни ситуації на Луганщині, проте зараз важливо не дати цим справам потонути в загальному вирі подій на фоні військового вторгнення російських окупаційних військ в Україну. Громадяни мають усвідомити, що ця земля належить також і їм, вони мають працювати на ній та отримувати зиск, і давати рішучу відсіч тим хто зазіхає на їх права.

211682_1

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *