Гарантії соціального захисту військовослужбовців

День захисника України –  свято, що відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. З 2015 року є державним святом і неробочим днем.

Напередодні свята хотілося б в черговий раз  нагадати захисникам України про  їх соціальні та правові гарантії, які передбачені законодавство України.

Для військовослужбовців встановлюється єдина система правового та соціального захисту з урахуванням грошового, матеріального та інших видів забезпечення відповідно до їхньої посади, військового звання, кваліфікації, тривалості та умов військової служби.

Правовий захист військовослужбовців – функція держави. Він передбачає закріплення в законодавчих актах України прав та свобод військовослужбовців, їхніх обов’язків та відповідальності, соціальних пільг і гарантій, а також правовий механізм їх реалізації.     

Соціальний захист військовослужбовців також є функцією держави, спрямованою на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Забезпечення виконання вимог законів, інших нормативно-правових актів щодо соціального й правового захисту військовослужбовців покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Слід зазначити, що відповідна система соціальних і правових гарантій не поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули чи померли під час проходження військової служби внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов’язаним чи резервістом тілесного ушкодження (стаття 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їхніх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їхніх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. (стаття 19 Статуту внутрішньої служби).

Соціальні послуги членам сімей військовослужбовців надаються в порядку, визначеному чинним законодавством України, що визначає умови та зміст допомоги, належної сім’ям та особам, які потребують сторонньої допомоги для поліпшення якості їхньої життєдіяльності. Такі послуги можуть надаватись як періодично (за зверненням або за необхідності), так і шляхом здійснення соціального супроводу (забезпечення комплексної допомоги у вирішенні проблем). Надаються такі послуги за принципом добровільності вибору отримання чи відмови від соціальних послуг та з урахуванням терміну, необхідного для вирішення проблем (стаття 3 Закону України «Про соціальні послуги»).

Правовий статус військовослужбовців визначаються:

 – Конституцією України, від 28 червня 1996 року;

 – Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», 25 березня 1992 року;

 – Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від 20 грудня 1991 року;

– Закону України «Про соціальні послуги», від 19 червня 2003 року;

– Закон України «Про Збройні Сили України», від 6 грудня 1991;

 – Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», від 23 квітня 1991 року;

 – Дисциплінарним Статутом від 24 березня 1999 року;

– Статутом внутрішньої служби, від 24 березня 1999 року – Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року;

 – Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року; – Закону України «Про відпустки» від 1996 року;

 – Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року.

Військовослужбовці мають права та свободи, які встановлені законодавством для інших громадян, з обмеженнями, які зумовлені особливостями військової служби й передбачені Законами та іншими нормативно-правовими актами.

Особливості військової служби полягають у покладенні на військовослужбовців обов’язків з підготовки до збройного захисту України, пов’язаних з необхідністю безумовного виконання поставлених завдань у будь-яких умовах, у тому числі в умовах з підвищеним ризиком для життя та здоров’я.

Обмеження прав та свобод військовослужбовців компенсується наданням їм державою додаткових пільг, гарантій та компенсацій.

Військовослужбовці перебувають під захистом держави й мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України (стаття 18 Статуту внутрішньої служби).

З повагою, Новопсковське бюро правової допомоги Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

 тел: 099-743-03-78 – Новопсковське бюро

 тел: 0(800)213-103 – гаряча лінія

Поділитися цією новиною в соціальних мережах:
Print this page
Print
Share on LinkedIn
Linkedin
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *