Лебедина пісня, або локшина на вуха ветеранів

Vybory-OppoblockДо назви «ветеранські організації», «ветерани» – ми вже звикли як до хліба. Більшість людей ставляться до них з справжньою, щирою повагою та мають бажання допомагати у вирішенні проблем. Взагалі цивілізованість країни у світі й оцінюється за створенням умов для життя громадян похилого віку, осіб, які мають обмежені фізичні можливості.

Що ж насправді означає слово «ветеран». У Вікіпедії зазначається, що ветеран (від слова ветус – старий) – це солдат, який відслужив певний час у роки війни. В нашій країні є ветерани Великої Вітчизняної війни та ветерани праці, люди, що відпрацювали чесно та добросовісно певний термін життя, мають офіційний статус «Ветеран праці» відповідно до закону. Одже, звання «Ветеран» потрібно заслужити.

Часто, і особливо перед виборами, починається гра з представниками найзнедоленішої (завдяки тій же владі) категорії громадян – ветеранами, пенсіонерами, інвалідами. Гра на вишибання сльози, гра на найтонших струнах людських душ.

В газеті «Новопсковщина» від 03.09. 2015 року прочитала інформацію про засідання ради ветеранів в с. Риб‘янцеве, яке відбулося за участі представників районної ветеранської організації і партії «Опозиційний блок», з яким було підписано якусь угоду про співпрацю. Матеріал визвав неоднозначну реакцію, тут і обурення, і сміх, і сльози. Скільки можна грати на цій виборчій затасканій карті – ветерани! Грають цинічно, протизаконно молоді, повні сил люди з декількома дипломами про вищу освіту. За допомогою згорблених, від праці та тягарів життєвих проблем, спин пенсіонерів, яким перед цим поперекручували мізки, представники опоблоку хочуть знову сісти у крісла влади та продовжувати свою діяльність.

За добрий десяток років, коли в Донбасі керували Єфремов та Янукович, які й довели його до зубожіння, що призвело до відтоку молоді з цього депресивного регіону, а основним виборчим електоратом стали добросовісні пенсіонери. Серед них багато 70-80 річних осіб, які, погодьтесь, живуть своїми спогадами, минулим, не зовсім володіють ситуацією в цьому постійно змінюваному світі. Багато з них – це люди, яких легко в чомусь переконати, схилити на свій бік. Хіба можна нечесно використовувати таких людей у своїх цілях? Всі ці маніпуляції місцевої минулої та й теперішньої влади з будь-якими ветеранськими організаціями – просто жах.

Та читаємо матеріал, вдумуємось. Ветеранська організація Риб’янцівської сільської ради налічує 386 чоловік. Скільки дійсно людей, який мають статус «ветеран», не вказано. Кажу це для того, щоб поменше все ж давили на тему ветеранства, бо проблеми будь-яких категорій населення повинні вирішуватись щоденно, в рамках законодавства, без пафосу, без піару. Але добре, що люди все ж таки спілкуються, ведуть активне життя. А чи входить до функцій «ветеранських організацій» ведення політичної роботи, пропаганди? Для чого взагалі існують організації пенсіонерів-ветеранів? Відповідно до Статуту ветеранів України – ветеранські організації незалежні від будь-яких партій і рухів! Організація ветеранів вважає своєю головною метою: всебічний захист законних прав, соціальних, економічних, вікових інтересів ветеранів війни, праці, дітей війни, ветеранів військової служби, інших силових структур, пенсіонерів, громадян похилого віку. Навіщо ж, на якій підставі тоді ці зустрічі ветеранських організацій з політичними силами? Хай політики зустрічаються в рамках виборчого процесу з усіма громадянами села та у визначений час, та у відповідності з законом в період виборчої кампанії, яка стартувала у цих виборах лише з 5 вересня!

В статті написано, що головна діяльність організації рибֺ’янчан – це святкування знаменних дат, патріотичне виховання молоді, благоустрій села (мабуть інших проблем немає, все добре з медициною, соціальними послугами, рівнем життя?!). Зараз організацію турбує питання будівництва ритуального майданчику на цвинтарі. І «Опозиційний блок» може допомогти у цьому питанні будматеріалами. Крім того, ветерани вивчили програми політичних сил (яких?) і знайшли лише в програмі партії Опоблоку слово «ветеран», і тому вирішили, що «… лише «Опозиційний блок» готовий відстоювати наші інтереси та наші права», тому вони і будуть з ним взаємодіяти… Саме отут і сміх, і сльози… Може спека не дає бути розсудливим? А є ще такий вислів – «ідея переважила розум».

Шановні ветерани усіх категорій, діти війни, пенсіонери, інваліди, звертаюсь до Вас! Адже Вас усіх так звані представники ветеранських організацій здали Опоблоку! Чи мали вони на це право? Чи Ви давали їм таку згоду? Ні! Районна організація ветеранів існує за рахунок коштів місцевого бюджету (наших з вами податків). Їй надано безкоштовно приміщення з опаленням, освітленням, зв’язком. Виплачується заробітна плата голові та секретарю, чи плата за їх послуги, адже не можна назвати роботою громадську діяльність! І ніхто з них не має права підписувати жодної угоди з політичними партіями! І цим дійством займаються колишні голова райдержадміністрації та прокурор! Яку ж ви владу будете будувати, якщо зараз уже порушуєте закон? На брехні? Хотілося б після цих новин на сторінках цієї ж газети почути оцінку діючих владних структур діям керівників районних ветеранських організацій.

Дивують і голови ветеранських організацій. Чи можна, побачивши в якомусь передвиборчому папірці, яких ми вже бачили сотні, одне слово – «ветеран», і зразу здаватися!? Та, як на мене, нормальна мудра людина, сивочолий поважний ветеран, такий портрет нам малює уява з дитинства, повинен прочитати передвиборчі обіцянки та знайти там слова про роботу, молодь, розвиток території, виробництво, захист материнства та дитинства, армію, захист державності та інше, адже саме це – запорука вашої спокійної старості! І не лише читати, а й вимагати звіту про виконання обіцянок!

Хіба можна за обіцяні будматеріали продавати совість і майбутнє! Ваш Опоблок – це колишні регіонали, які знедолили наш край, зробили з Луганської області чорну діру, а людей рабами, зомбіватниками. Виїдіть за Харків – там інше життя, навіть дороги є! Проїдьте від Старобільська до Сватове, подивіться, як усі автобусні зупинки розмальовані гаслами «Слава Україні!», «Єфремов – ла-ла-ла!» Саме завдяки керівнику Опоблоку – Юрію Бойку, який був Міністром палива та енергетики України, віце-прем’єром Кабінету Міністрів Азарова, завдячуйте, що не стало вашого підприємства «Донбасагрогаз». Це вони реформували «Нафтогаз», довівши його до банкрутства, а самі збагатились.

Усі ветеранські організації, заклади культури кажуть, що ведуть патріотичну роботу з молоддю. Тут вже час запитати: який патріотизм, до чого? До Росії, до Радянського Союзу? Люди, які організовували, брали участь в проведенні референдуму 11 травня 2014 року щодо від’єднання від України, не можуть говорити про патріотизм взагалі! Патріотизм передбачає гордість за матеріальні і духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її характерні особливості, культурні надбання та захист інтересів своєї громади, народу в цілому. Історичне джерело патріотизму — це формування прив’язаності до релігії в традиціях своїх предків, землі свого народження, рідної мови, народних традицій та культури.

Якщо ми шукаємо допомоги у чужих дядь для наведення ладу на кладовищі – на святому місці кожного населеного пункту, чи є у нас той патріотизм? Жах…

Про найболючіше… Сьогодні ми переживаємо страшні часи війни. Представники Опоблоку називають війну братовбивчою. Якщо ви в своїй пропаганді називаєте Росію старшим братом, то дійсно – братовбивча. Є загиблі, біженці, заручники… і українці, і росіяни. В мене особисто загинули двоє друзів однокурсників, в своїх рідних дворах в Трьохізбенці, та в Кіровську. Один разом з сином. Від обстрілів бандитів. В нашому обласному центрі в цьому році був парад, у святий день для нас усіх – у День Перемоги, парад якоїсь військової техніки, страшної новітньої техніки незаконних збройних формувань. Зброя з Росії! Хто заперечить? Хіба це по-людські, по-ветеранськи – не згадати загиблих, невинно загиблих… і мирне населення, і солдат. Не засудити винних. Ми усі побачили, що таке війна, її початок, і можна припустити, в 1941-му так само все відбувалося. Був страх за життя, біженці, дезертири, перебіжчики, добровольці, величезні втрати людей та техніки, мародерство. І все це на території всієї України. Двічі… Туди і назад котились німецька навала і наша армія, спочатку відступаюча, а вже потім – визволителів. Краще б зібрали кошти на якийсь бронежилет, що міг би когось врятувати, чи сім’ям біженців на прожиття ! Ні слова про це з уст ветеранів… Чотири роки районна, обласна влада оголтіло на усіх мітингах кричала, брехала про бандерівців-фашистів, навіть хотіли ввести день антифашиста! Інших проблем не було! Та пропаганда понад усе! Не минув-таки цей закид без сліду. Тому і солдат із Західної України, які захищають нас усіх зараз, сприймають вороже. Чому ж ви німцям пробачили, власівцям? Любите німецькі авто, заздрите німецькому европейскому порядку, рівню життя? Любите Росію, яка останнім часом потоваришувала з Німеччиною? Де логіка? А який патріотизм, коли вважається доблестю «скосити» від армії?

Давайте бути відповідальними, чесними і не робити з наших дітей та онуків дволиких істот, давайте не дамо їм жити у світі з подвійними стандартами. Саме ветерани повинні бути особливо виваженими, відповідальними. Ми допустили розвал нашого краю, молодь подалась у найми, треба подбати про їхнє майбутнє, їм же доведеться повертатись з часом! Куди?

І ще. Дуже неприємно писати, але потрібно. На засіданні ради ветеранів прозвучало, що «Сьогодні ми користуємося результатами праці вашого покоління, яке підняло з колін країну …»! Отак, ті самі пропагандистські трюки! Хіба можуть люди, які мають можливість (чомусь вона є не в кожного з нас) обробляти сотні гектарів колись колгоспної землі, користуючись колишньою колгоспною технікою, використовуючи матеріальну базу колишньої відомої будівельної організації, обгородивши свої маєтки, мабуть, колишніми плитами з колгоспних ферм, співчутливо говорити про розвал регіону? Вони – точно користуються результатами праці ветеранів! І тепер бідним ветеранам обіцяють копійчану допомогу? І знову мудрий вислів: якщо ти багатий – зроби так, щоб люди тобі пробачили!

Невже не можна говорити з людьми просто, без пропаганди ! Наприклад, ось я зробив оце, а оте не зумів, а хотів би ще й оте зробити, і десь був не правий, але виправлюсь. Можна не критикувати когось, а себе, свої дії, вчинки, просити допомоги, реагувати на критику?

Дуже чесно, на мій погляд, колись, в передостанніх виборах в Верховну Раду, коли пройшов Демішкан, а краще було б, якби Запорожець І.І., він (Запорожець І.І) сказав, що не треба обманювати людей, що буде щось зроблено для села, для його відродження в нашому, радянському розумінні, а треба створити умови для нормального доживання людей.

Давайте разом думати та вчитись обирати. Вибори – наш обов’язок! І він дійсно важкий!

Слава Україні! Слава Новопсковщині!

С.І. Хомутянська, жителька с. Новопсков

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *