Ми знаємо, що ви хочете третій раз, але у нас болить голова… Або про те, як колишні маніпулятори владою хочуть у загаджених портках знову всістися у керівні крісла

Vybory-2015

Це палата №6 чи щось інше?

 Почну зі спогадів та прикладів. Близько тридцяти років тому на базі Сватівської районної  газети (редактором був, вже тоді легендарний, В.Просін, пізніше, при Єфремову – заступником голови облдержадміністрації з соціальних питань) відбулося виїзне засідання секретаріату Національної спілки журналістів України. Очолював  на той час Спілку, досить сильна і колоритна постать, колишній редактор Кіровської міськрайонної газети Є.Вербило. Обох вже немає, їх душі віднайшли свій вічний спокій у вищих світах. Так от, захід цей проходив після травневих свят і заради гумору (а Просін на подібні витівки був великий мастак, почуття гумору у нього було в крові) у червоному кутку (!) редакції був вивішений красиво написаний транспарант: «Труд, мир, май! – Христос Воскрес! – Гитлер капут!»

А згадалося все це тому, що сьогодні вкупі злилися багато простих і жахливих невідповідностей життєвої каламуті, навіяні сьогоднішнім днем і де верх прагне взяти ненависть. Думаю – це цирк? Чи чеховська палата №6? А можливо щось інше, чого я не знаю?

Все це гну знову до прикладу. Нещодавно в інтернетівській мережі «Однокласники» такий собі Т., виходець з Новопскова (заради поваги до батьків, яких, можливо, й не добре, але знаю, замість прізвища поставлю ініціал А.) виставив і не тільки свою, а й думку його однодумців, які входять у таку собі шайку «ЛНР. Новопсков. Новороссия», що «Пособники украинской хунты – наши враги»: Пойдін (з фото), Новопсковський селищний голова та його заступниця і ще на цілий ряд дійсно патріотів України, які хто словом, своєю позицією, а й хто конкретними ділами захищають свою рідну землю від проросійських найманців і відвертих ненависників всього українського. Які ж вони посібники хунти?! Моєму родичу взагалі втелешив: «Коля, не убежишь – убью!» Це взагалі виходить за будь-які межі нормального  глузду! Це вже клініка! Сам автор цих психічно неурівноважених «записок» переховується у Російській Федерації, виглядає з-під піддувайла і плює у свій рідний край, на людей, з ким він у свій час працював, та на своїх рідних, друзів. Батьки цього інтернетівського кілера сльозливо прохали у свій час мою близьку родичку, щоб вона переслала з Росії посилочку синочку…

… Знову, приклад з цього ж ряду. Йду продовольчим ринком, назустріч – досить  знайома і вічно п’яна харя, вихідець з правоохоронних органів Г., і каже: «Ти ось допишешся в «Новопсковщину». Наші (!) прийдуть і ми тобі відріжемо я***…».

Думаю, це ті виродки, які уже себе проявили, а скільки їх у нашому районі – перефарбованих, захованих у кокон своєї ненависті, жорстокості, підлості, цинізму? Прикро, ні – боляче і гірко від усвідомлення, у яку безодню неправди, божевілля і озлобленості ось такі гнилі «душонки» заганяють не тільки себе, а й оточуючих чесних і відвертих людей. Прикро й те, що наскільки низько в очах більшості моїх земляків зведено значимість таких очевидних, загальнолюдських цінностей як стан миру і людське життя. Бо ось таким, як Т. і Г. хочеться, щоб у нашому краї було так, як у Лугандонії і Донбасотогадії, щоб і ми, як і вони, пропутінських холуїв цілували в зад. Бачачи, що у нас такого не буде, вони й посилають у відповідь десятки, сотні прокльонів, образ і погроз. Боляче розуміти й те, що люди, покликання яких – жити у мирі, працювати, веселитися, облаштовувати свою землю, ростити дітей, випльовують ненависть, хотять воювати та вбивати.

Саме ця, пропутінська п’ята колона у певній мірі і буде знову голосувати за прогнивше старе сало. Благо, й майданчик для цього є – колишній постамент Леніну у райцентрі. Вилізе на нього такий собі Чорногузний чи Лебідьковський і скажуть електорату, бачите, все подорожчало, жити стало «невтерпець», голосуйте за нас, бо ми все вернемо «взад» – і ціни на ковбасу, і на газ, і на електрику. І вкотре обдурений, принижений наш люд, взують калоші і підуть (як ішли на незрозумілий, брехливий референдум 11 травня 2014р.) голосувати за партію регіонів…

Як би ж то все було гаразд у нашій державі, області, районі, можливо так метафорично і не довелось мені говорити. Але ж, дійсно важко. Поряд з нами йде війна, російські найманці і «закомуфляжені» військові з діючої армії РФ топчуть українську землю, вбивають наших захисників Вітчизни. Постає риторичне питання – як не тільки у нашому, а й сусідніх районах області, підконтрольним силам АТО, чесно, прозоро, відкрито провести місцеві вибори?

5 вересня 2015 року місцеві вибори вже стартували

 Будуть вони нелегкими. Знаю, що закон можна виписати досконало, але дотримання його залежатиме від кожного з нас. Від готовності громадян приймати зміни, які вже давно назріли, критично ставитися до посулів і підкупу горезвісною «гречкою» тощо. А про те, що район падає все глибше і глибше у прірву, уже ні в кого не виникає сумніву: район електричних мереж вже давно став філією Білокуракинського району, колишнє ЛВУ МГ перекидали з одного газового управління в інше і тепер перетворилося у такий собі проммайданчик (з 450 працюючими (!), міжрайгаз теж нещодавно став філією Марківського (!) району. Як казав нинішній голова райради Чернявський – я зроблю Новопсков Ганусівкою. Так і є.

Наведу ще деякі приклади, від яких становиться і гірко, і смішно. Ось у тижневику «Новопсковщина» від 20.08.2015р. був вміщений матеріал під заголовком «Народный депутат Сергей Дунаев посетил Новопсковщину». Деякі факти опозиційного депутата, особливо ті, що стосуються забезпечення шкіл необхідними підручниками, не відповідають дійсності. Навів він приклад і по Риб’янцеве, що, мовляв, колись потужне місцеве сільгосппідприємство «майже ліквідоване, 500 голів дійного стада «вирізано», понад 100 чол. залишились без роботи… А ось від 3.09. 2015р. у «Новопсковщині» читаю замітку «Засідання ради ветеранів в Риб’янцеве відбулося за участі представників партії «Опозиційний блок», у якому взяли участь представники територіальної організації політпартії «ОБ» в Новопсковському» районі В.Б. Соловйов (кажуть, колишній прокурор?) та Б.В. Лебедєв. Думаю, ну от, по гарячих слідах опозиційники приїхали допомогти риб’янчанам піднятися з колін. Вибори ж ось, ось…

«Не знаєте, до кого звернутися, – вселив мою надію Б.В. Лебедєв, – звертайтеся по допомогу до нас». Ветерани й почали порушувати та обговорювати наболіле. По-перше, необхідно розпаювати майно пайового фонду колишнього сільгосппідприємства, яке на сьогодні знаходиться у власності НАК «Нафтогаз України». Але це питання, зазначили сільчани, необхідно вирішувати через суд. Іншого шляху немає. Зразу подумалось – діло гибле, розтягнеться на роки з сплатою чималих сум за судову тяганину. Допомогли…

Порушили питання про будівництво ритуального майданчика на цвинтарі села. Опозиційники запевнили – ось будматеріалами допоможемо. От і всі проблеми. Сумно. Можливо, хоч з почестями поховають, але ж, якщо вчасно надійдуть будматеріали…

Декілька слів стосовно нового закону про місцеві вибори. Важливим його позитивом вже є те, що встановлено прохідний 5-відсотковий бар’єр. Раніше партія мала набрати на виборах не менше, як 3 відсотки. Підвищення прохідного бар’єра відсіюватиме випадкових людей, адже більшість із 183 партій в Україні – це політичні проекти, а не партії.

Вибори до сільських і селищних рад проводяться за мажоритарною системою в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія села чи об’єднаної громади. Тобто, до бюлетенів вноситимуться прізвища кандидатів, з яких треба вибрати одне.

Обласні, районні, міські ради обираються за пропорційною системою, тобто за списками місцевих організацій партій із закріпленням кандидатів у територіальних виборчих округах. Тобто, в бюлетень буде внесено назви партійних організацій, які беруть участь у виборах, водночас буде зазначено прізвище кандидата, висунутого відповідною організацією у цьому окрузі. Політичних блоків новий закон не передбачає.

З одного боку, висунення кандидата партією означає відповідальність політичної сили перед виборцем, з другого – це поєднується із закріпленням виборця за конкретним виборчим округом. Таку новацію я називаю «партійною мажоритаркою». На мою думку, наш виборець все-таки більш прихильно ставиться до мажоритарної системи. Громадяни хочуть мати депутата, до якого можуть звернутися, щоб він допоміг розв’язати їхні проблеми. Якщо він не дослухатиметься, то матимуть можливість відкликати його. У законі передбачено механізм відкликання депутата міської, районної та обласної ради. Виборці збирають підписи і передають їх політичній силі, від якої обрано депутата.

Ще один позитив: вибори мерів міст з населенням від 90 тис. проводитимуться у два тури. Малі населені пункти обиратимуть свого голову відносною більшістю, в один тур. Законом також передбачено не менш, як 30-відсоткове представництво однієї статі у виборчих списках. Тобто, на кожні десять кандидатів у списку має бути не менш як три жінки.

Думається, найбільшою складністю стане підрахунок голосів на виборах до районних, міських та обласних рад, оскільки кожен виборчий округ матиме свого «закріпленого» від партії кандидата.

Це так, дуже коротко і побіжно, хоч якось орієнтуватися у пріоритетах нового виборчого законодавства.

Безумовно, все залежатиме від виборців, – яку владу вони захотять, таку і оберуть, головне – не бути пасивним, «пофігістом», інертним і байдужим. Бо у владу знову прийдуть злодюги і безсовісні обіцяльники, їх пики видно з глянцевих рекламних агіток.

Ось на цьому можна було б поставити і крапку, але торкнуся ще однієї важливої теми. Я назвав би її, приблизно, так:

Культура чи культ-ура?

Закінчу цей невеличкий розділ тим, з чого почав – ненавистю. Останнім часом цей негатив вповз у стосунки з друзями, сімей, колективів. На поверхню піною спливає жахлива безкультурність. Як казала одна мудра людина, що сьогодні головне для підростаючого покоління, тих, хто хоче рости, хто хоче бути корисним людям, державі, батькам – це культура, любов і знання…

… Мені надійшло два  листи, а потім зустрівся з ініціаторами і авторами цих листів. Вони невеликі, наведу їх повністю з невеликою стилістичною правкою.

«Голові райдержадміністрації С.П. Бєліку.

Шановний Сергію Петровичу! До Вас звертається хоровий колектив «Слобожани» селищного Будинку культури з проханням розібратися у справі звільнення В.П. Андрущенка з посади викладача Новопсковської школи мистецтв, у якій він пропрацював 22 роки. 27.08.15р. його було звільнено з роботи без попередження, не надавши можливості довчити своїх чотирьох учнів до випуску, з якими він сумлінно працював протягом чотирьох років. Серед них двоє відмінників, двоє хорошистів і лауреат обласного конкурсу.

В.П. Андрущенко є керівником нашого колективу. Під його керівництвом хоровий колектив відновив свою діяльність. Протягом трьох років ми неодноразово виступали на сценах районного та селищного Будинків культури. Виїжджали з концертами у села району, виступали перед ветеранами війни і праці. У цих концертах беруть участь і його учні зі школи мистецтв, – майбутнє нашого колективу. У цьому році ми стали лауреатами обласного конкурсу хорових колективів – «Пісні, опалені війною».

Ми поважаємо свого керівника за високу професійність, тактовність і вимогливість до себе і до колективу.

Нам не байдужа доля В.П. Андрущенка та учнів, яких він навчав. Вважаємо, що принижуючи честь і гідність нашого керівника, принижують і увесь колектив. Просимо дати можливість В.П. Андрущенку довести до випуску його 4-х учнів школи мистецтв. З погою учасники колективу «Слобожани». 2.09.2015р.

Від імені хору – рада колективу: Л.О. Пінчук, Т.Ф. Скіпа, Т.П. Гетманчук, П.В. Тимохін, М.Р. Сахно, Н.В. Полякова, А.Ф. Кулик. Підписи».

І другий лист.

«Директору Новопсковської школи мистецтв О.І. Молдавській.

У зв’язку з переведенням дітей до іншого викладача школи, хочемо наголосити, що учениця Олена Сухорукова навчалася в Андрущенка В.П.  5 років. Учниця Юля Іванець навчалася 3 роки. За цей час не було жодних нарікань на викладання предмету. З учнями та батьками було налагоджено взаєморозуміння та повага. На уроках була завжди взаємопідтримка та зацікавленість дітей у навчанні гри на музичних інструментах. Діти цікавилися та вивчали не тільки з шкільної програми, а й вивчали з задоволенням додаткові твори. Діти мають високий рівень музичної підготовки і хороші та відмінні оцінки. А учениця Юля Іванець має нагороду – диплом за перемогу в обласному конкурсі.

Від імені батьків учнів просимо поновити В.П. Андрущенка на роботі і надати можливість нашим дітям навчатися у нього до закінченя школи мистецтв. 31.08.2015р.

Л.М. Сухорукова, учениця Олена Сухорукова, Г.В. Іванець, учениця Юлія Іванець».

У листі вказані і домашні адреси.

Ну що тут можна сказати? Яка тут мораль? Заступник голови РДА О.О. Скороход прохачам сказав так: «Я вас почув, але у мене на ці проблеми немає ніякого впливу». А чи віднайде, ну, хоча б в шухлядах столу, свій вплив голова адміністрації С.П. Бєлік? Ну, хіба це складні питання? Не захищаючи і не звинувачуючи обидві сторони, щоб бути об’єктивним, скажу так – любов, повага, дружба, добрі стосунки (а не зведення рахунків!) – це велика розкіш, доступна лише по справжньому інтелігентним, культурним людям. Не уподобайтесь кобзонам та лановим (а такі у районній культурі є), які сказали, що в Україні ніколи не було культури, усе, що вона нині має, їй дали росіяни, радянські люди. Яке нікчемне жахіття!

Про все те, що написав вище, коротко підсумую: в народне обурення хижаками та ненависниками України вбудовуються елементи та декорації, що створюють враження безладу, ненависті та екстремізму. Зі страшними наслідками і залякуванням людей (це вже було на півночі від нас, де  сформувався режим кривавого ліліПутіна). Прошу всіх, хто не залишає надій на зміну та демонтаж Системи, хто вірить в Україну, не опускає рук, залишається активним, небайдужим, щирим, готовим до активних дій для будівництва держави третього тисячоліття, зберегти віру та потенціал. Не здаватись! І не зраджуйте собі і своїй совісті.

Віктор Пойдін, житель смт Новопсков

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *