Час поміняти погані звички на хороші

Хто з нас на початку черго­вого нового року не обіцяє, а то й заприсягає змінити багато чого в своєму житті. От, мов­ляв, у новому році житиму по новому. В першу чергу, заз­вичай, воліємо позбавитися поганих звичок. Слід би вра­хувати хороші звички і нашим обранцям, які ідуть, а то й рвуться в депутати різних рівнів.

Перша порада жителям Міловщини – неодмінно поз­бавитися звички терпіти те, що вам не подобається. На­приклад, мені не подобається корупція, котра наскрізь – від верху й до низу – проникла в наше суспільство. Вона стала найбільшим злом, яке чомусь ніяк не вдається здолати ні одній владі.

Ще мене дуже турбує те, що розкрадання бюджетних гро­шей сягнуло злочинних меж. І за це нікого не покарали як слід. Ще донедавна для влад­ної тоді партії казнокрадство було сенсом існування, як і здирництво та хабарництво. Пригадайте, скільки бід та по­невірянь, неправди і кривди зазнали у нас в районі від прогнилих, у той час, наскрізь прокуратури, міліції та інших структур.

Так і виникає пряме, як дишло, запитання: чому тер­пимо і мовчимо, немов язики нам позатягувало? Якщо всі разом в кожному поселенні встанемо проти розбещеності й уседозволеності, то казнок­радство і корупцію неодмін­но подолаємо.

Аби щось поміняти, нам не­обхідно самих себе змінювати.

Ось ще дві звички від яких треба якомога швидше відцура­тися. Перша: не треба ховатися зі своїми образами і страждан­нями в ту хату, яка скраю, – тре­ба бути сміливішим і безкомпромісним до всього, що заважає нормально жити, адже «Вовка боятися – у ліс не ходити».

Погана звичка говорити собі, мовляв, я маленька лю­дина, що я зможу. І ще гірша – перекладати відповідальність на когось, а самому тікати в кущі.

Мало хорошого і в тому, що даються обіцянки, які певно не зможуть виконатися. А особ­ливо – коли й не збираються виконувати.

Це прості істини, але нинішнім чиновникам, депута­там, та й простому люду нага­дати не зайве.

Потрібно найшвидше відмо­витися від звички скаржитися на своє життя. Бо треба не на­рікати, а робити його кращим і комфортнішим самому і перш за все для себе. Ніхто нам не допоможе. Щодо допомоги зі сторони влади, якось я гово­рив на сесії словами відомого героя, повторюсь, при цьому: «Меня терзают смутные сомнения».

Порядок, порядність, доб­ро, приязні стосунки між людьми, благородство, чесність, справедливість – й справді актуальні нині для нас усіх.

В. Гончаров, депутат Міловської районної ради

Джерело: районна газета «Слово хлібороба»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *