Павутиння

«Не допоможе багатство в день гніву, правда ж урятує від смерті…»
(Біблія, гл.11:4)


Це не сонячно-млосне, тихе осіннє бабине літо, а фактично невиліковний синдром набутого дефіциту чеснот, порядності і совісті.

Мені боляче і соромно

Коли заходиш у Будинок органної та духової музики у м.Львові, у залі, перед очима постає величне пано-стенд з 56 фотознімками молодих львів’ян, які загинули на сході України, захищаючи нашу рідну Вітчизну від «апалченцев» та російських найманців. Стенд вміщено не у фойє, чи у якомусь закутку, а у глядацькій залі, десь, приблизно, на тисячу місць. Він так і називається – «Вони загинули за Україну», а поряд викарбувано золотими літерами:

«Мамо, не плач, я вернуся весною,
Нас проводжатиме цілий Майдан,
Вибач, що вмер, не простившись з тобою.
Ти лиш обмий свіжу кров з моїх ран.
Мамо, не плач, я з небес усе бачу,
І не віддав просто так це життя.
Шкода, що волю, тебе не побачу,
Внуків не дам, тобі, люба моя.
Не плач Україно, я не сам тут на небі,
Ми з побратимами, поруч вони.
Знай, на Майдані стояли за тебе,
Лиш Волі й Свободи хотіли всі ми».

Подумалось, а у наших школах, тільки поріг переступив – убогі стендики з фото Почесних громадян Новопсковщини. Яка убогість думки, мислення до прикладу виховання, любові до рідного краю, України…

…У Львові накупив російських газет (а вони там є! бо демократія!), пізніше цікавився ними вже вдома з інтернет-мережі – що вони пишуть про Україну? Одні тільки заголовки чого варті! Немов скопійовані зі сторінок «головної газети» СРСР часів сталінщини, вони бризкають отрутною слиною ненависті: «Киев готовит резервации», «Страна имени Бандеры», «Загоняли иголки под ногти», «Геноцид по-киевски», – «Российская газета»; «Жестокость не знает границ», «Ненависть к России идет от последователей Бандеры», «Убитые взывают к ответу», – «АиФ; «Как нам не стать Украиной» – «МК»; «Прольем кровь дорого», «Из Львова с нелюбовью, или как нам воспитать украинца»… Неправда й наклеп! Жахливий цинізм, якесь неймовірне мракобісся!

Сьогодні вже кожен росіянин знає про війну в Україні. Більшість повторює, як мантру: Росія вторглась до сусідньої держави в ім’я миру. І вбивають українців в ім’я «руського миру». Вуха кремлівських вбивць уже стирчать і у Сирії, де чекісти посилюють свою військову присутність, бомбардують (як кажуть російські військові) бандформування ісламістів, а гинуть, чомусь, мирні люди, діти, бо ми покликані, кажуть православні попи, захищати святую землю…

Російський народ за анексію українського Криму видав своєму «ввічливому» безумцю карт-бланш на будь-яку агресію, а православні активісти, разом з мордовським гундяєвим не сумніваються – у ліліпутіна є всі шанси стати …богом. До речі, приклад у цьому ж ряді. Українською православною церквою (МП) організовують туристичні тури по святим місцям, у т.ч. і по Росії. Такі тури організовували і раніше. Тільки сьогодні тональність їх змінилася… В одній з таких поїздок побували пенсіонери з нашого району і розповіли, як російські старці, оброблені феесбешною «братією» говорять українським паломникам: «Чого ви приїхали в Росію? Хохли! Нікуди не виїжджайте, бороніть і захищайте свої домівки, бо прийдуть бандерівці і заберуть ваше житло. А врятують вас від кривди тільки російські війська. Моліться за них..!» Ось так!

«Колись прийшли на Кубань чубаті російські хлопці, що звикли рубатися з усіма, з ким тільки можна було рубатися. Прийшли і зробили її своєю, не запитуючи в місцевих племен, по праву благої сили. Не злі, не жорстокі, а просто неймовірно вільні й зухвалі». Такими жалюгідними і вбогими пізнаннями історії молодий представник православного «духовенства» не соромиться ділитися на сторінках соцмереж. Цим і пояснює мету свого «героїчного» відрядження на схід України зі зброєю у руках в лавах російських бандформувань і велику мету путіна – знищити Україну. Таким публічним людям, як він, учорашнім похованим кумирам, як Кобзон, натхненним закликами до агресії та ненависті до інакомислячих, що всерйоз задумувалися вже до приєднання Америки до високодуховної Росії, хочеться побажати частіше заглядати не в телевізор, а у Біблію і у власну душу. Щоб не справдилися слова мудрого російського правозахисника Влада Юсупова: Росія зможе змінитися, тільки стоячи на краю загибелі.

Цей прикладовий монолог навів неспроста, з однією метою – розповісти читачам, виборцям району, що і у нашому краї є ЗМІ, які розповсюджуються не по передплаті, а вкиданням у поштові скриньки, немає їх – під двері, – у яких Слово перетворилося у жорстоку підлість, нелюдськість і цинізм. Боляче від усвідомлення, у яку безодню неправди, божевілля й озлобленості напередодні місцевих виборів втягуються жителі району, прості виборці, серед яких і я є. Веду мову про «Молодогвардієць».

Холості постріли

Більшість читачів, виборців району вже занють про публікацію пасквільних матеріалів у «Молодогвардійці» у №№25 та 27 від 14.09 та 30.09.2015 року під заголовками «Поселковое посмешище». Зразу скажу – не буду аналізувати по-рядково оцю всю каламуть, яку написав (безумовно, заховавшись за псевдонім) Сергій Беззавєтний. Яка ж все-таки мразлива душонка не тільки у автора, а й у його холуйських шептунів. Так «беззаветно» набрехав, що й сам перетворився в італійського башмачника ХV ст. Пасквіна. У словнику іншомовних слів дається тлумачення, що ж таке пасквіль (мовою оригіналу) – «Произведение оскорбительного или клеветнического характера, написанное в публицистической или беллетристической форме (близкой памфлету); назван по имени итальянского башмачника ХV в. Пасквино, подвергавшего «высокопоставленных лиц грубым, язвительным насмешкам».

Хотілося б торкнутися на віддалі, боже збав на дотик, умоглядно цього журналістського калу з іншого боку. Якби нинішній Новопсковський селищний голова О.О. Бондар балотувався на місцевих виборах уже у Новопсковську громаду, як її уже голова у нових іпостасях – цей гандикап виграв би без будь-яких складнощів. Ці газетярські «одоробки» пішли б йому у великий плюс! Я спілкуюся з багатьма різними людьми, навіть з тими, про яких не скажеш, що вони люблять Бондаря. Але поважають його як людину! І навіть вони, м’яко кажучи, плювалися від цих газетярських панегіриків. А так – відверті постріли у «молоко»! О.О. Бондар – на посаду голови Новопсковської громади не балотується.

Далі. Ось у «першому» та «другому» «Молодогвардійці» дуже гарно хвалять претендента на голову Новопсковської громади І.Птушко, нинішню голову Осинівської сільради. Що там тільки не написано! Під рубрикою – «Проблем роста» вміщено інтерв’ю з пані Птушко, цитата Ю.Єханурова – «За такими людьми, как Инна Птушко, – будуще нашей страны»(!!!), і порівняння (абсолютно не коректне) В.Пономаренко, що безробітних у Новопскові більше, ніж у Осинове та Кам’янці, і ще багато чого просто смішного, несуразного, «натягнутого на передвиборчий цідилок».

О.О. Бондаря звинуватили щодо виділення землі під забудови, як пише «беззаветный», у «бедняцкому хуторе». А чому б авторові не зробити хоча б порівняння з тим, як пані Птушко, як голова Осинівської сільради, разом з депутатами (як потім їх разом з головою тягали по судах і справа ця не закрита) віддала землю у природоохоронній зоні с.Хворостяне пану Чернявському. Забулося?

Жителі району, а ось перед виборами назвемо їх виборцями, пам’ятають пряму трансляцію з м.Луганська 9.12.2013 року, де проходив форум депутатів рад всіх рівнів і громадськості Луганської області, де після «культармійця» Голубовича виступила і І.Птушко. Процитуємо:
«… Хто для нас Кличко і Яценюк, Тимошенко і Ющенко №2. Для них це головне – будь-яким шляхом дійти до влади. Закони для них ніпочом, людська кров їх не зупинить. Шановні, ми вже одного разу давали їм можливість керувати країною, ми всі прекрасно бачимо, як ці горе-політики працювали. До сьогодні ми видихуємо кредити, до сьогодні видихуємо газові питання. Шановні, у людей терпець вривається, люди обозльонні тим, що твориться тягнибоками і їм подібними. Але ж у людей терпець вривається ще й у тому, що влада нічого не робить. Чому влада не хоче себе захистити, чому влада не хоче розігнати некероване стадо, чому ми не можемо притягнути до відповідальності винних? Я думаю, ми не пропонуємо застосовувати сталінські методи. Можна зробити, як Лукашенко – остудити опозицію, поливши водою, і питання буде зняте у зиму. Я думаю, що подивившись на всі ці події, і ці події стануть для нас великим уроком, і включимо здоровий глузд і приймемо здорове рішення!!»

Трохи прокоментую для себе, бо для розумного читача і так все ясно, як Божий день. Тоді, думаю, коли Майдан набирав обертів, тодішня влада пані Птушко категорично не сподобалась, не подобались їй і претенденти-опозиціонери, а сьогодні вона у них просто закохалась. Як казав мені один з районних владців – необхідно ж до когось тулитися… Тільки от якою частиною тіла?

… Болить на душі. І не селищна рада на чолі з О.Бондарем винна у тому, що район занепав, плететься на узбіччі і нікому не потрібний. У цьому негативі є конкретні винуватці з конкретними прізвищами і дос’є, по яким давно плаче буцегарня, і не птушки, лебедєви, маги, і К0 разом з своїми нафталіновими партійними опозиційними осередками, «нашим краєм» і т.п. здатні зробити наш район ну хоча б не процвітаючим, так економічно зростаючим.

У зв’язку з цим, хочу звернутися до виборців району – не голосуйте за тих, хто вже був при владі, як часто ми кажемо: він (вона) – непоганий хлопець. То й нехай залишається. Всі ці, як правило непогані хлопці (жінки), абсолютно нічого не зробили для своїх громад і не тільки тому, що не могли, а як правило, – не хотіли. Більше пнулися за своє брехливе реноме та особистий гаманець, – де побільше вкрасти та зад полизати тому, хто закрив на це очі. Не будьте байдужими і сліпими. Голосуйте за молодь, нові прізвища і нехай у них немає досвіду, належної чиновницької біографії, але є головне – бажання разом з громадянами творити добро, дарувати людям радість і впевненість у завтрашньому дні. Безумовно, не все так буде просто, але караван уже пішов. І як би не бісилися окремі (якщо не сказати більшість, підбурювані туподумністю, сірою «посредственностью» керівництвом районної ради), сільські голови місцевих рад з своїм недолугим мисленням (з вимогою до Президента України П.Порошенка відмінити реформи по децентралізації влади і т.д.) – зворотності змінам вже немає. Зміни до Конституції України будуть ухвалені, об’єднаня громад відбудеться. І хто, як не гавкає, Україна стане іншою, бо у державі народилося нове покоління, яке хоче серйозних пермін у всіх сферах життя. І вони будуть! Я, на сьомому десятку, у цьому глибоко переконаний і сумнівів щодо цього не маю абсолютно ніяких.

І насамкінець…

Закінчу тим, з чого почав, – знову про патріотизм (вкотре!), любов до Батьківщини, рідного краю, родини. Не обійдусь без прикладу. Телефонує мені депутат Новопсковської селищної ради Ч., бо порушене питання стосувалося громадського вирішення. Розмова була, приблизно, такою. Мені стало відомо, каже він, що Громадська рада при райдержадміністрації і я особисто ініціюємо питання про перейменування однієї з вулиць смт Новопсков (на підставі закону України про декомунізацію) про присвоєння їй ім’я загиблого в АТО воїна з с.Булавинівка. Мені «неизвестно», продовжує мій візаві, за «что погиб этот с***ок», за какую землю, как он погиб…» і т.д., і т.п. І ще чимало всякої гнилої бридоти мені довелось вислуховувати. Його навіть не цікавило те, що це не стосується компетенції Громадської ради. Так, це питання обговорювалося, але зовсім побіжно, бо не було навіть у порядку денному засідання. І найголовніше, – всі ці проблеми (а вони є, бо у селищі та і селах району чимало вулиць носять ім’я тих, хто, м’яко кажучи, не був другом України, навпаки – гнобив її) будуть вирішувати виключно об’єднані громади на місцях. Ті, хто ще не об’єднався – вирішуватимуть на засіданнях своїх виконкомів.

Для чого все це говорю? Мимовільно, якось, проводжу аналогії, порівняння з тим, як західники вболівають за Україну, на колінах у селах зустрічають тих, хто загинув в АТО, вшановують їх пам’ять… А у нас їх обзивають с***ми…

Події на Луганщині, Донбасі фактично зачепили кожну сім’ю, родини, друзів, у яких ставлення до всього цього неоднозначне. Навіть у багатьох з резервації ЛНР/ДНР ставлення до української влади жахливе – хунта! І все тут! Вам, мовляв, можна було бунтувати, а нам ні? Але ж Майдан (де, до речі, були представники всієї України) виступив не проти Донбасу, а проти злодіїв, корупціонерів, злочинців від влади, продажних суддів, прокурорів, міліціянтів. Гинули патріоти України проти накрадених коштів у народу, на які придбані яхти, цілі шубосховища, збудовані палаци, маєтки попів та всіляких настоятелів. Народ боровся проти цієї злоякісної пухлини на тілі країни. Група на чолі з «яником», «азіровим» і К0 захопили владу у державі, привласнили цілу країну й перетворили саму державу на знаряддя своїх злочинів.

Низька скудоума свідомість, відверте небажання розібратися, зрозуміти і т.п. породжують сварки між людьми, ненависть і жахливе непорозуміння у стосунках. Мій добрий знайомий, колишній редактор з смт Баранівки Житомирської області електронкою написав мені свій такий вірш: «Со мной не нужно говорить. Вообще не нужно. Оборвалась беседы нить, былая дружба. О чем мы пили за столом – диваны помнят. А как мы пели, мой дружок… Дым коромыслом… Еды – сырок да шкураток, жевали смыслом… Да, если времена сравнить, Еды навалом. Сегодня – что тут говорить, А слов не стало. Врагами стали? Не совсем. Чтоб пить удало – Едва ли будет много тем. Надежды мало… Крымнаш?! – Ты помнишь свой кураж? Ответ простой: – Нет, не наш!»

Бережіть Україну! Слава їй і Слава Героям!

Віктор Пойдін, виборець, житель смт Новопсков

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *