Коти в мішку

Нещодавно пройшли місцеві вибори, на які громада покладала певні сподівання: на якісно новий склад депутатів і на те, що, на­решті, слова не будуть порожніми, і за ними стоятимуть справи та вчинки. До районної ради навіть обрали достатньо велику кількість депутатів від, здавалося б, демократичних партій. Проте, вже перше голосу­вання підірвало віру в плідність їх подальшої роботи. Місцева і республіканська преса, соцмережі вже писали про колізії обрання голови Старобільської райради. Цей випа­док демонструє, що принципова позиція демократів може змінюватися у залежності від їх поточних інтересів. Отже, після обран­ня представника Опозиційного блоку, доб­лесні представники “УКРОПу”, “Об’єднання “Самопоміч” та Радикальної партії перейш­ли до наступного завдання: очорнити репу­тацію чинного голови РДА А.І. Гаркавого, здіймаючи чергову інформаційну хвилю на­вколо подій дворічної давнини.

Не маю нічого проти: той карколомний період дійсно потрібно згадувати якнайча­стіше, аби запобігти його повторенню, і ретельніше – звертаючи увагу на вчинки і по­ведінку усіх учасників подій. Що, власне, я й зробив, спостерігаючи, який галас чинить­ся навколо посадових осіб району, котрі мали тоді якимось чином приборкати вибу­хонебезпечну ситуацію і перевести хоча б у компромісне, та все ж мирне русло. Саме так й вчинив Анатолій Іванович. Залишимо “поза кадром” той неймовірний тиск, що здійснювався на нього бойовиками, їх чи­сельні спроби довести конфлікт до крайньої межі… Але політичні конкуренти й не нама­галися розібратися у мотивах і причинах, зробивши швидкий і хибний висновок. Мов­ляв, Гаркавий ініціював, і ледве не самотуж­ки провів той клятий травневий референ­дум. Дарма, що багато чого у цьому тверд­женні не збігається, адже на той час А.І. Гар­кавого тільки-но призначили очільником адміністрації, а референдум та “підігрів” пуб­ліки готувалися заздалегідь. І все ж таки: “Винен!” – скандують громадські активісти, частина яких тепер “озброїлася” депутатсь­кими мандатами, бо ж вони є найпершими свідками. І під час славнозвісного мітингу влітку 2014 року спостерігали і фільмували все, що відбувалося на головній площі Старобільська. Ось тут ці псевдо-патріоти і заг­нали себе у глухий кут.

Перше і головне питання виникло у мене відразу після перегляду того відео, на яко­му, до речі, чітко видно, що Гаркавий стояв в оточенні декількох бойовиків, і ці ж бойо­вики всунули йому в руки “заяву” та приму­шували її підтвердити. Решта ж присутніх на площі, прямо скажемо, на відстані і у сто­ронці, байдуже спостерігала і дещо байду­же занотовувала побачене. Чому ці, так би мовити, “хронікери” навіть не намагалися втрутитися? Жоден зі старобільських ак­тивістів не виступив, навіть не крикнув нічо­го за Україну, за хибність проведення рефе­рендуму? Вони просто стояли серед проросійськи налаштованих, швидше за все проплачених, мітингувальників і знімали події на відео! Чому в руках у патріотів не було ук­раїнських прапорів чи хоча б маленьких жов­то-блакитних стрічок на одязі, чи тризубів на лацкані? І що ж насправді вони робили на тому майдані? Намагалися всидіти на двох стільцях? Щоб позначити власну позицію вже після визначення переможців? Звісно, це зручно. Якщо, не дай Бог, на Старобільщині до влади прийшли б бойовики, ак­тивісти розповідали б: ми були на ваших мітингах, в перших рядах… В іншому ж разі – можна й вишиванку одягнуть і скромно заз­начати: ми дуже відповідально фіксували події. Особисто я вважаю, що всі, хто був у натовпі – зрадники і пристосуванці, які швиденько скинули ватники и одягли українські строї. На жаль, “Батьківщина” не має депутатів в Старобільській райраді, тож нема кому справді захистити інтереси людей. А кому прислуговують новообрані “демокра­тичні” депутати? Можемо лише здогадува­тися …

О. Калінін, голова Луганської міської організації “Батьківщина “

Джерело: газета “Вісник Старобільщини”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *