Культура чи культ-ура! Або про «зміїні кубла», які розплодилися на теренах нашого району, де з мовчазного ставлення, а де просто з розчарувань його жителів

«Діла добрих оновляться – діла злих загинуть»

Т.Шевченко

Хотілося, щоб цей матеріал читач прочитав до кінця, бо так чи інакше це стосується кожного – хтось з подібним стикався раніше, хтось борсається у тенетах злоби і безкарності сьогодні, когось це може чекати вже завтра.

Почну здалека. Було це, мабуть, більше десяти років тому. На одній з сесій районної ради (коли у районі панував «міліцейський режим» на чолі з головним міліціянтом Чернявським), розглядалося питання про затвердження районного бюджету на наступний рік. Як водиться, на адресу постійної комісії з бюджету та фінансів, керівники бюджетних установ, організацій комунальної власності тощо подавали прохання-заяви на асигнування для придбання різноманітних матеріальних засобів. Така заява (здається, на придбання автомобільної гуми для автобусу відділу культури) надійшла і від завідуючої райвідділом Козлової О.В. Постійну комісію з бюджетних питань у той час очолював, теж колишній «мент», Мороз. Який від імені комісії у проханні Козловій відмовив, за що сесія і проголосувала. Але, що характерно, за цю відмову голосувала депутат райради, сама ж завідуюча відділом Козлова!!! Чернявський, з притаманним йому сарказмом і цинізмом кинув репліку, мовляв, як же так, Ольго Василівно, ви просите і тут же голосуєте за ненадання вам «трьох копійок» з місцевого бюджету на придбання автомобільних «коліс»?! Смішно… Здається, О.В. Козловій це було неприємно і вона, навіть, почервоніла… Подумалось тоді ще, про цей погорілий сесійний театр одного актора, якому холуйничали, догоджали, лизали зад, навіть боялися – тим самим вбивали, замуровували в собі совість, порядність і ставали подібними актору-голові-депутату-почесному громадянину… Пишу сьогодні і думаю, ми так добре навчились терпіти, що розучились жити. Оця бацила злобного жлобства у багатьох засіла у печінках, яка там копирсається і врешті-решт вилазе на люди. Як і у цій, досить непростій житейській справі.

Навів цей приклад ще й тому, що саме Козлова О.В. вже сьогодні разом з директором Новопсковської школи мистецтв є головними диригентами у створенні, не побоюсь цього слова – жахливої морально-психологічної обстановки у Новопсковській школі мистецтв. Бо саме остання є структурним підрозділом райвідділу культури райдержадміністрації. Це не приватна школа, а державний музично-навчальний заклад! Хоча вивіска на школі (правда, її зняли, бо сором то який!) «натякала» на інше: «Україна. Міністерство культури і МИСТЕЦТВ», бо такого міністерства в Україні немає, а є Міністерство культури України. Все.

Але все по порядку. У районній школі мистецтв працювала досвідчений педагог, професіонал, музикант, спокійна, порядна і чесна людина В.В. Зінченко. Дитячі хори під її керівництвом – це був маленький мистецький районний фурор. Професійно, чисто, вишукано. Це дійсно було вшановано – «Браво!». Після того, як з посади директора школи звільнили Андрущенка В.П., директором стала Молдавська О.І. Наступною «жертвою» стала Зінченко В.В. У перші дні директорства у неї, а також як і викладача з класу баяна відібрали години (з 7 год. залишили 3,5 год.) у 2013-2014 навчальному році. У наступному навчальному році – 2014-2015 взагалі залишили, як насмішку для глузування – 0,5 год. На тиждень (півуроку!), а в серпні 2015-2016 навчальному році відібрали і ті півгодини і за наказом директора школи звільнили. Та-а-а-к.

Наступним об’єктом для тероризування стала дочка Валентини Василівни – Валентина Петрівна Зінченко. Але це було зроблено з таким ієзуїтством, що цим методам позаздрив би сам Торквемада. Після трьох років роботи у школі мистецтв керівництво закладу, як вони стверджують, за наказом міністра культури за №621 від 7.08.2014 року за строком проведення чергової атестації, атестаційною комісією І рівня у березні 2015 року була проведена атестація В.П. Зінченко, як викладачу, який працює понад три роки для підтвердження категорії «спеціаліст» на рівні 9 розряду. Керівництвом школи було проведено систему заходів – відвідування уроків, вивчення рівня навчальних досягнень учнів, якість проведення відкритих уроків, контрольних уроків, іспитів, володіння викладачем формами та методами організації навчально-виховного процесу, методикою викладання предметів тощо. За результатами проведеної роботи вердикт – викладач В.П. Зінченко не відповідає кваліфікаційним вимогам для підтвердження кваліфікації категорії «спеціаліст».

А тепер – увага! Що ж стало причиною неатестування педагога? З апеляційного листа: «… неодноразово порушувала трудову дисципліну, не виконує посадові обов’язки, про що свідчать наступні документи:

– доповідна записка заступника директора з навчальної роботи від 16.04.2015р. №1 «Про порушення посадової інструкції».

– доповідна записка заступника директора з навчальної роботи від 29.04.2015р. №2.

– протокол засідання профкомітету та адмістрації школи від 12.05.2015р. №8 (Про що? – авт.);

– акт (про що? – авт.) 26.05.2015;

– акт від 02.06.2015р.;

– доповідна записка заступника директора з навчальної роботи від 02.06.2015р. 33 «Про порушення посадової інструкції». (В один день два документи! – авт.)

– протокол засідання профкому та адміністрації школи від 18.06.2015р. №10;

– акт від 10.09.2015р.;

– доповідна записка завідувача теоретично-хорового відділу від 17.09.2015р.;

– доповідна записка … від 18.09.2015р. №4;

– доповідна записка … від 22.12.2015р. №5;

– доповідна записка … від 20.01.2016р.;

– доповідна записка … від 21.01.2016р. №6;

– Зінченко В.П. за невиконання посадових обов’язків викладача має дисциплінарні стягнення-догани, – наказ 23-к від 12.05.2015р., та наказ №32-к від 18.06.2015р.»

Фф-у-у! Жахіття! Так і хочеться запитати керівництво школи мистецтв, – а чому ви Зінченко В.П. не розстріляли? За всі ці, як ви, шановні працівники культури стверджуєте, неподобства, їй горить «вишка»! Зверніть увагу на цькування і переслідування по датах. Це – повна, неприхована інквизиція і «мурдерство». Але й це ще не все! Як вже стало зрозуміло, рішення атестаційної комісії І рівня Новопсковської школи мистецтв було одне – В.П. Зінченко займаній посаді не відповідає. Голова комісії – Молдавська О.І., секретар Мітусова А.Ю. 24 березня 2016р.

Заради справедливості слід сказати, що було й інше рішення атестаційної комісії І рівня Новопсковської школи мистецтв, де було сказано – «… провести повторну атестацію в березні місяці 2016 року з метою перевірки виконання рекомендацій та остаточного прийняття рішення про відповідність чи невідповідність займаній посаді». Голова Молдавська, секретар Солдаткова. 26 березня 2016р.

В.П. Зінченко, безумовно, не погодилася з таким рішенням. Подала на апеляцію. Вирішили провести атестаційну комісію ІІ рівня відділу культури Новопсковської райдержадміністрації. Тут вже головувала сама мама – Козлова О.В. Вердикт: апеляцію В.П. Зінченко залишити без задоволення, а рішення атестаційної комісії І рівня – без змін. Це було 8 квітня 2016 року. Фактично ці події у часі для ієзуїтства пройшли майже за два тижні.

На підставі цих документів, а також рішенням профкому школи мистецтв В.П. Зінченко з займаної посади було звільнено. В.П. Зінченко з цим рішенням не погодилась і подала позов у суд. З жовтня 2016р. Старобільський районний суд ухвалив рішення – направити до профспілкової організації Новопсковської школи мистецтв запит про дачу згоди чи відмову у дачі згоди на звільнення Зінченко Валентини Петрівни за п.2 ст.40 КЗпП України. Строк виконання запиту до 03 листопада 2016р. Провадження у справі було зупинено.

І тут знову дива. Автором цієї статті разом з головою правозахисної організації «Чайка» С.О. Стогнєєвою було прийнято рішення взяти участь у засіданні профкому школи мистецтв. Але де там – нас на засідання не пустили, бо ви не є членами профспілкової організації школи, ви, мовляв, для нас ніхто! Так було заявлено дирекцією школи і керівництвом профспілки.

Стогнєєва С.О. зателефонувала на Урядову «гарячу лінію» в м.Київ. звідти, мабуть, зателефонували у райдержадміністрацію. Згодом Скороход О.О. дав відповідь Стогнєєвій С.О. – «… Вас не запрошували і ви не могли бути присутніми на зазначеному засіданні. Щодо виштовхування Вас з приміщення, де проводилось засідання профкому, з пояснень директора школи Молдавської О.І.  та голови профкому школи мистецтв Тарасенко С.М. – це свідчення є перебільшеним і невірним».

Брехня брехнею поганяє. Скороход вкотре повірив  брехні.

Так і хочеться крикнути у вухо цьому місцеблюстителю районної стулки – так сам же й сходи на засідання профкому, адже це підрозділ РАЙдержАДміністрації. Тим більше, що Зінченко В.П. зверталася у квітні 2016р. у райдержадміністрацію зі скаргою на все ті ж неподобства, що творяться у школі мистецтв. Правда, Скороход дав відповідь про все те, що говорилося у моїй статті вище, правда, у стислій формі, а під кінець просто гаркнув: «З огляду на наведене, порушені Вами питання не відносяться до компетенції Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області». Добавив би – України, – чи що.

Складається таке враження, що Скороход, як заступник голови РДА, не володіє або погано обізнаний з своїми посадовими обов’язками. От де необхідно провести атестацію!

Забігаючи наперед, слід сказати, що й Громадська рада при райдержадміністрації теж розглядала скаргу Зінченко Валентини Василівни на той морально-етичний бруд, цькування і відкритий терор стосовно Зінченко В.П. На засідання були запрошені Молдавська та Козлова. Вели себе з викликом, мовляв, хто ви такі і що ви від нас хочете. Рішення Громадської ради було направлене голові РДА Бєліку С.П. І що? Абсолютно жахлива бюрократична відписка, яку навіть з-за якості паперу не нанижеш на гвіздок.

Але повернімося до злополучного засідання профкому, необхідно ж звітувати у суд. Чуда не відбулося – замість того, як і належить чесним профспілкам, які стоять на варті прав і свобод працівників – комітет дав згоду на звільнення Зінченко В.П. за п.2 ст.40 КЗпП України з займаної посади. Далі коротко.

22 листопада 2016р. той же суд відмінив атестацію І рівня, поновив на роботі В.П. Зінченко і зобов’язав школу мистецтв сплатити кошти за дні вимушеного прогулу. Здавалося б, Правда перемогла. Ан-ні!

В.П. Зінченко з виконавчим листом йде у школу, а там – пішла геть! В.П. Зінченко знову повертається у виконавчу службу і разом з її представником ЗНОВУ йдуть до школи. Там директор Молдавська  зачитує наказ про поновлення на роботу педагога, а наступним наказом звільняє В.П. Зінченко з займаної посади на підставі атестації ІІ рівня. Але, якщо слідувати юридичній логіці про те, що атестація І рівня відмінена судом, то атестація ІІ рівня не може мати абсолютно ніякої ваги. Коло знову замкнулося. Тепер – знову суд.

Що тут можна сказати? Готуючи цей матеріал, навмисне опустив про ті, дійсно, серйозні недоліки у навчально-виховному процесі школи мистецтв. Вони дійсно є, і це очевидно. Про це поговоримо у наступному матеріалі. Тут необхідно створити серйозну компетентну комісію з залученням місцевих і обласних фахівців – перевірити все і дати належну оцінку. Скільки себе пам’ятаю, у цій, ще музичній школі було чимало різноманітних проблем. Гризні і гавкітливості. Тягнеться все це і до сьогодні. Саме це  просила Громадська рада у голови РДА Бєліка С.П. Складно це зробити? Ні! Просто районним владцям не хочеться ні з ким сваритися, краще відсидітись у бур’янах. Але, як би там не було, Правда завжди переможе, це аксіома. Переконаний і в тому, що будь-яке питання, яке б не було воно «вонюче» – можна вирішити. Не відкидаю і того, що у В.П. Зінченко є свої якісь недоліки, але ж у неї повна вища освіта. За спеціальністю – музична педагогіка і виховання, магістр з музичної педагогіки і виховання, викладач диригентсько-хорових дисциплін. У школі мистецтв її посада – викладач теоретично-хорового відділу.

Більше того, В.П. Зінченко за останні п’ять років (стаж за спеціальністю лише 4 роки) – у 2011, 2013 та 2014 проходила підвищення кваліфікації у Луганському коледжі та Сєвєродонецькому обласному музичному училищі ім. С. Прокофєва. По-суті, вона молодий спеціаліст – так підкажіть, направте, підправте, бо педагогіка, це дійсно непроста наука, яка тісно пов’язана з людиною. До речі, діти, з якими вона займалася – всі атестовані. Закидали В.П. Зінченко й те, що на неї, мовляв, скаржилися батьки тих дітей, які навчаються у школі. Хто? На що скаржилися? Який висновок було зроблено після цих скарг? Мовчок.

Який висновок можна зробити з цієї досить гіркої, так і хочеться сказати, майже неправдивої історії. Ну, не може такого бути (!),  хочеться крикнути. Відчуваю якесь, вже давно підзабуте почуття гидливості, як наче після цунамі чи землетрусу, бачу мародерів, які копошаться у чужих домівках, відшукуючи дорогоцінності. Сьогоднішня ситуація, безкарність виплодили казуїстичних духовних мародерів. Як казав у свій час Омар Хайям: «Пчела вонзив стальное жало, не знает, что она пропала. Так и глупцы, пуская яд, не понимают, что творят».

Наостанок хочу сказати – ми, народ, жителі нашого прекрасного рідного краю, винні у тому, що дозволили наплодити у депутатствах, владі, культурі, агропромисловому комплексі, торгівлі, судах, прокурорських та поліцейських коридорах «елітні кубла», обивателі яких примушують нас холуйничати, догоджати та лизати нікчемам і лакузам їх зади. А ми, як наче, цьому й раді: зарплати у конвертах, за роботу сплачують мінімалку», та й ту з затримками, обдурюють, принижують, шпарять батогами за непокору. І все нижче нахиляємо свої голови, принижуючи свою людську гідність. Допоки?

Борітеся і поборите! Слава Україні! Героям Слава!

(Далі буде).

В.А. Пойдін, член Національної Спілки Журналістів України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *