Небойові втрати

Є така армійська приказка «Солдат без роботи – злочинець», а в армії злочинців значення цієї приказки множиться в рази.

До чого такий початок? 01 листопада поблизу м.Ровеньки Луганської області стався інцидент, внаслідок якого загинув начальник штабу одного з підрозділів 2 АК Народної міліції “ЛНР”, донедавна житель селища Біловодськ, Кусакін Сергій Вікторович. Загинув через горілку. Пиячив зі своїм підлеглим, посперечались, хто більше любить «Новоросію», і, як наслідок такий результат.

Відсутність активних бойових дій на переважній більшості лінії розмежування призводить до пониження і до того низького рівня дисципліни у незаконних збройних формуваннях невизнаних республік. Присутність у них значної кількості асоціальних елементів, схильних до вживання алкоголю, наркотиків призводить до суттєвого збільшення кількості так званих «небойових втрат». Командири середньої ланки, які в своїй більшості є місцевими мешканцями, самі прихильні до такого способу життя, а російські куратори особливо в процес не втручаються.

Така байдужість росіян зумовлена тим, що питання введення миротворців на непідконтрольну частину Донбасу фактично вирішене. Дипломатичні висловлювання, переговори, затягування – це гра на публіку, в першу чергу на тимчасово окупованих територіях. В даному контексті зменшення кількості бойовиків у різний спосіб вигідно росіянам та їх керівництву в Москві, оскільки після введення миротворців на Донбас вся ця п’яна і неадекватна публіка попроситься в братню Росію укріпляти скрєпи. Україна їх не прийме, і вони про це знають.

Тому і вмирають воїни «Новоросії» з Луганщини, – хто як. Хто, як собака на смітнику від передозу, хто від кулі також п’яного ідеолога «русского мира», хто в бою через бездумні або ж і не дуже вказівки російських командирів.

Зрадників не любить і не поважає ніхто. Така правда життя. І от зараз ті, хто зрадив своїх близьких, свою державу, свій народ, самі стали зрадженими і нікому непотрібними. Ось і жеруться між собою, як павуки в банці під пильним наглядом тих, «кого там нема».

А щодо загиблого вихідця Сергія Кусакіна. То тут, як то кажуть «нічого, або добре». То ж нічого і казати.

Горе батькам і співчуття рідним, які не зможуть нормально поховати свого сина, батька, брата, не пом’януть його за християнським звичаєм в колі сім’ї.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *