Грамота для сепаратиста

04 листопада в м. Кремінній відбулись урочисті заходи з нагоди відзначення Дня працівника органів місцевого самоврядування. До участі у зібранні були запрошені голови й працівники районних рад Луганської області, представників районних державних адміністрацій. Все відбувалось пафосно і з місцевим розмахом, учасники вітали один одного, вручали грамоти. Одним словом, як у класика, «кричали женщины ура и в небо чепчика бросали».

Підкидувала чепчик й представниця Новопсковщини Олена Літвінова. З благословення свого безпосереднього керівника вказану працівницю місцевого самоврядування було запропоновано до грамоти. І якщо придивитися уважніше до вказаної кандидатури, то приходиш до висновку, що насправді «кращих» кандидатур і не було.

Що ми знаємо про персону О. Літвінової? Якщо почитати офіційну інформацію про заступника голови районної ради на сайті, то виглядає вона сухо і не цікаво: народилася, навчалася, працювала і працює. Судячи з цього, ми бачимо характерний випадок радянської ідеології, яка заявляла, що і доярка може управляти державою. Олена Літвінова, звичайно, не доярка, і Новопсковська районна рада, і сам район, звичайно, не держава, але питання одне виникає. Навіщо такого фахівця без вищої освіти головою райради Борисом Лебедєвим запропоновано на посаду свого заступника?

Відповідь проста і банальна. О. Літвінова – своя людина. І мова не йде про те, що вона, як і Б. Лебедєв, є членами «Опозиційного блоку», і не в тому, що вона в силу своїх можливостей не може бути конкурентом голові, чи хоча б рівнозначною персоною, і навіть не в тому, що О. Літвінова по-собачому віддана своєму керівнику. Справа в тому, що вона ідейно близька до Бориса Лебедєва. Вони спільно по-тихому чекають приходу «руського миру», моляться на Путіна і мріють про загибель всього українського.

Ми починали нашу статтю з того, що поцікавилися офіційною біографією Оени Літвінової. Вона виявилася нецікавою і сухою. Неофіційна біографія даної особи є набагато цікавішою, і ми не будемо заглиблюватися в далеке минуле чи молодість. Повернемося в 2014 рік, в період, коли почався конфлікт на Донбасі, коли в окремих населених пунктах Луганщини відбувалися антиукраїнські референдуми і лунали заклики «Путин, введи войска».

 

 

 

Весна 2014 року. Олена Літвінова (в центрі) разом зі своїми однодумцями очікує прихід “руського миру” на Луганщину

 

Одним з таких зазивачів  «братньої Росії» була діюча заступниця голови Новопсковської райради. Вона водила хороводи по Новопскову в підтримку так званої «ЛНР», організовувала й проводила незаконний референдум про її визнання. Син Олени Літвінової недалеко втік від своєї матері. Він взагалі в той період набрався мужності й заявив працівникам міліції, що є представником «ЛНР» в районі, відповідальним за контроль над діяльністю правоохоронних органів.

За нашою інформацією, як працівники поліції, так і СБУ в Новопсковському районі добре знають обставини діяльності цього сепаратистського сімейного підряду, володіють достатніми відомостями для притягнення їх до відповідальності за підтримку «ЛНР», однак чомусь не реагують. Сподіваємося, цей матеріал активізує їх і змусить виконати свою роботу належим чином. Ось така коротка чергова історія про оточення Бориса Лебедєва.

І якщо повернутися до першого запитання у цій статті, чому саме О. Літвінова отримала грамоту від української держави, то відповідь, окрім наведених фактів, проста. Вона – єдина, хто заслуговує на нагороду. Іншим наближеним до Б. Лебедєва працівникам райради було б соромно давати грамоту, не їх рівень – якийсь папірчик.

Поряд з цим О. Літвінова, отримавши грамоту, сподівається, що отримала вибачення від української держави за свої антидержавні дії у 2014 році. Сподіваємося, що це не так, і справжня «нагорода» для сепаратиста знайде свого героя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *