Українській державі – Українську церкву. Томос-2018

Незалежна Українська Церква – незалежна держава. Надання Томосу про автокефалію означатиме не просто встановлення історичної справедливості. Єдина незалежна церква  – це одна із складових безпеки нашої держави, символ єдності для українського народу.

З метою підтримки інформаційної кампанії у соціальних мережах щодо надання Українській церкві Томосу про автокефалію пропонуємо ознайомитись з інформацією, наданою Новопсковською районною організацією в Луганській області партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність” з цього питання.

В  соціальній мережі Фейсбук є сторінка «Томос 2018» (посилання: https://www.facebook.com/Tomos2018/).

 

Інформаційна довідка «Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні»

 

  1. Що таке автокефалія, коли виникло це поняття? І що означає автокефалія для Української Церкви? 

Поняття автокефалія означає «самоврядність» і воно виникло у добу раннього середньовіччя, коли було 5 автокефальних церков. На сьогодні автокефальними є майже усі церкви православних народів із давньою християнською традицією (Росія, Грузія, Греція, Румунія, Болгарія), а також автокефальними є церкви, де православна меншість є впливовою (наприклад, Польша).

Автокефальні церкви не повністю ізолювані одна від одної, а, навпаки, існують у спілкуванні, невидимим центром якого є Христос, і реалізується це у першу чергу у спільних літургіях лідерів церков на чолі із Константинопольським патріархом, у спільних соборах і нарадах. Автокефалія – це самостійне входження у родину православних церков і православних народів, без посередництва інших.

Очевидно, що в Україні має бути автокефальна церква, бо ми нічим не гірші за православних болгар чи поляків. Якщо Росія говорить про те, що в Україні є розкол, і спочатку єдність, а потім автокефалія – то це маніпуляція. У тій же Росії, чи недавно у Болгарії, були розколи, але ніхто на цій основі права на автокефалію не заперечував.

Слід сказати, що віднедавна Московський патріарх взагалі заперечує право українців на те, щоб бути окремим народом, і наші святині вважає російськими. Наприклад, на власному 70-річчі патріарх Кирил різко заявив, що Москва ніколи не поступиться канонічною територією в Україні, у таких словах: «Користуючись нагодою, в присутності Глав і представників всіх Помісних Церков, я дякую владиці Онуфрію за його мужність і твердість у відстоюванні святого Православ’я і за збереження канонічної єдності Церкви. Наша Церква ніколи не залишить в біді своїх побратимів на Україні і не відмовиться від них. Ми ніколи не погодимося на зміну священних канонічних кордонів нашої Церкви. Бо Київ – це духовна колиска Святої Русі, як Мцхета для Грузії, або Косово для Сербії. Гріх розколу зцілюється не насильством і лукавством, але покаянням і любов’ю у Христі. Від хворобливої виразки українського розколу страждає все тіло церковне, і біль від неї відчувається не тільки на Україні, але і в діаспорі, і на канонічних територіях інших Помісних Церков. Небезпека розділень в Церкві зрозуміла кожному з нас. Саме тому анафематствування Російською Церквою колишнього ченця Філарета (Денисенка) було підтримано всіма Помісними Православними Церквами. Хотів би висловити сердечну подяку тим Предстоятелям і представникам Помісних Церков, які відкрито виступають на підтримку канонічного Православ’я на Україні».

Отже, усі обіцянки Москви розглянути колись питання про українську автокефалію забуті, і прямо заявляється, що згоди на зміну кордонів РПЦ ніколи не буде.

Більше того, патріарх вважає штучним саме утворення української нації, адже на його переконання українці – це такий культурний субетнос у межах російського народу, як помори, сибіряки чи козаки. Саме існування українців, як чогось окремого, описується речниками РПЦ як геноцид єдиного російського народу. А це означає, що українським православним нічого очікувати від Москви, і залишається вирішувати усі проблеми із Константинопольським патріархатом, як давньою Церквою-Матір’ю та вищою апеляційною інстанцією.

  1. Чим автокефальні Церкви відрізняються від автономних? І чи Київська митрополія до підпорядкування Московському Патріархату була автокефальною?

Автономна церква має над собою главу автокефальної церкви та його синод як орган контролю, що буває задіяний під час криз. У автокефальній церкві під час криз надається допомога Вселенським патріархом та Нарадою усіх предстоятелів Православних Церков. Такі випадки криз та допомоги були не так давно у Болгарії та в Єрусалимській Церкві. Крім того, нещодавно, на всеправославному соборі був прийнятий документ, щоб обмежував права автономних церков, і стало зрозумілим, що для України автономія – це вже не варіант розвитку православ’я.

  1. Що таке Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні?

Це офіційний документ Константинополького патріарха, яким офіційно проголошується автокефалія української церкви, і який має бути відразу чи поступово сприйнятий як чинний іншими церквами.

  1. Що зміниться після надання Томосу Константинопольським Патріархом для звичайних православних парафіян і загалом для Православної Церкви?

Вірні національно орієнтованих громад передусім перестануть відчувати себе «православними другого сорту».

  1. Яких саме Церков стосується Томос про Помісну Церкву?

Він стосується усіх єпископів із їх священством та вірними, які забажають бути частиною автокефальної церкви, що буде визнана вселенським православ’ям. На сьогодні до процесу приєдналися усі єпископи УПЦ КП та УАПЦ. Якщо процес успішно буде розвиватися, частина єпископів УПЦ МП публічно приєднається до нього.

  1. Що буде з УПЦ МП після надання Томосу? 

Як мінімум – це перехід від 3 до 4 тисяч громад, як максимум – повна деструкція цієї церкви за прикладом Партії регіонів. Звичайно, будуть певні сили, які залишатимуться вірними Москві, але історично їх чекає доля зникаючої меншості. З ними буде те саме, що із старообрядцями. Їх було багато, вони були впливові, а зараз їх майже не залишилося.

  1. Чи нададуть Томос, якщо УПЦ МП буде проти? 

УПЦ МП мала усі шанси вирішити проблеми українського православ’я, але нічого не робила. Те саме можна сказати про Москву. І РПЦ в цілому, і її частина, яка називається «УПЦ МП» мали повну підтримку Константинопольського патріархату та усіх інших православних церков для того, щоб вирішити усі проблеми. І вони нічого не змогли вирішити. Тому тепер вони або вписуються в об’єктивні історичні процеси, або залишаються на узбіччі історії. Їх небажання бути своїми для України ясно продемонструвало, наприклад, небажання встати на знак вшанування загиблих українських воїнів у Верховній Раді. Думаємо, вони так само залишаться одинокими і чужими, у своєму маленькому маргінальному світі.

  1. Кому будуть належати основні православні святині (Києво-Печерська, Почаївська лавра)?

Враховуючи настрої настоятелів цих лавр, надій на їх входження ближчим часом до автокефальної церкви мало. Але життя не стоїть на місці, будуть відбуватися відповідні процеси, зокрема зміни свідомості вірян, духовенства. А тому все можливо. Головне, щоб усе відбувалося цивілізовано, відповідно до закону. Надзвичайно важливо, аби не було якихось насильницьких, провокативних дій,  оскільки вони обов’язково будуть використані у той чи інший спосіб країною-агресором.

  1. Чи обиратимуть Главу Помісної Церкви і як це мало б відбуватися?

Думаю, що обиратимуть. За традицією Константинопольської церкви мають бути три кандидатури.

  1. Чи проголошення Помісної Православної Церкви в Україні у якийсь спосіб може мати вплив на вірних інших конфесій, зокрема, УГКЦ, РКЦ, протестантів? 

Сьогоднішні процеси стосуються виключно православних. Слід сказати, що авторитет національноорієнтованого єпископату великий, УГКЦ визнає УПЦ КП своїм природним союзником, підтримує сьогоднішні процеси.

В цілому у майбутньому буде Київський патріарх православний та Київський патріархат греко-католицький, поєднання яких може бути можливим лише, коли на найвищому рівні православні та католики досягнуть згоди та відновлять сопричастя.

В Україні, на відміну від Росії, немає і не буде гонінь на католиків, протестантів, мусульман. Усі основні церкви та релігійні організації, особливо ті, що представлені у Всеукраїнській Раді Церков та релігійних організацій, діють спільно, по-братерськи, а тому проблем не може бути в принципі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *