Громадська безпека. Запобігання домашньому насильству та гендерна рівність

 

 

В проекті «Сприяння захисту прав і свобод громадян в Новопсковському районі», який здійснюється завдяки Програмі розвитку та розбудови миру ПРООН «Громадська безпека та соціальна згуртованість», за фінансової підтримки Європейського Союзу при спілкування з дільничими офіцерами поліції ми дізнались, що в нашій громаді зафіксовано сім’ї, в яких трапляється домашнє насильство, і працівники поліції тримають їх на контролі. Але насильство може трапитись в будь-який момент і в інших сім’ях. Особливо від домашнього насильства страждають найслабші – діти та жінки, інваліди та немічні жителі.

Що ж таке домашнє насильство? За визначенням Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»», який Верховна Рада України ухвалила 2018 року, насильство в сім’ї — це «домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання, або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь».

Фізичне насильство в сім’ї — це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім’ї іншим, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров’я, або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.

Сексуальне насильство в сім’ї — це примушування до небажаних статевих стосунків в родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім’ї.

Економічне насильство в сім’ї — це навмисні дії одного члена сім’ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров’ю, або навіть призвести до смерті постраждалого.

Психологічне насильство в сім’ї — це насильство, пов’язане з тиском одного члена сім’ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе. Психологічне насильство в сім’ї проявляється в образах із використанням лайливих слів та криків, які принижують честь і гідність члена сім’ї, образливих жестах із метою приниження члена сім’ї або тримання його в атмосфері страху. Психологічне насильство проявляється також у брутальному ставленні до родичів чи друзів члена сім’ї, шкоди, що її спричинено домашнім тваринам, у знищенні, пошкодженні, псуванні або приховуванні особистих речей, предметів, прикрас тощо. До різновидів психологічного насильства над дітьми, зокрема, належать:

1) використання «привілеїв» дорослих:

  • поводження з дітьми як із рабами чи слугами;
  • покарання, поводження як із підлеглими;
  • поводження як із своєю власністю;
  • відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;

2) залякування:

  • використовування своїх переваг росту, розмірів та сили;
  • навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів;
  • крики, стресогенна поведінка;
  • жорстокість щодо інших істот;
  • погрози покинути дитину, самогубства, заподіяння фізичної шкоди, шкоди іншим людям, тваринам, рослинам тощо;
  • погрози розлюбити дитину;
  • загроза суворого покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею;
  • приниження;
  • використання скарг для тиску на дитину;
  • використання дітей у якості довірених осіб;
  • крики;
  • непослідовність;
  • присоромлення дитини;
  • використання дітей у конфліктах між батьками;
  • “торговельна” поведінка одного з батьків щодо любові до дитини.

Насильство над дитиною — це дії, що приносять шкоду дитині з боку людей, на яких покладено догляд та опіку над ним.Часто психологічне насилля переходить у фізичне .

Відповідно до прийнятого закону, тепер органи місцевого самоврядування повинні здійснювати заходи запобігання та протидії домашньому насильству, займатись просвітницькою діяльністю, захищати жертв насильства.

Чим же можемо допомогти у громаді, якщо трапилась така біда? Психологи радять звертатись у поліцію (102), домовлятись із сусідами, щоб визивали поліцію у разі криків з помешкання, не мовчати – звертатись за допомогою до служби у справах дітей, органів місцевого самоврядування, старости, до працівників вторинної правової допомоги за роз’ясненням своїх прав, до медиків, до громадських об’єднань, релігійних організацій.

Для жертв домашнього насильства є телефони «гарячих ліній».

Для консультації жертв домашнього насилля – 0-800-500-35 або 386.

Національна дитяча гаряча лінія 0-800-500-225 або 772.

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми, гендерної дискримінації – 116-123 .

Хочеться, щоб в нашій  громаді не було проявів домашнього насильства над дітьми, слабкими громадянами, гендерно обумовленого насильства над жінками, адже діє також Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Це повинно бути закладено в Стратегію розвитку громади.

Якщо Ви стали свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних, знайомих, звертайтеся до поліції, до селищної ради! Ваша небайдужість може врятувати чиєсь життя.

 

 

 

ГО «Моя Новопсковщина»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *