Моя поїздка в Варшаву. Перші враження

Переліт до Польші з Києва зайняв приблизно півтори години. Щоб там не казали, але безвізовий режим – це дійсно добре. Він працює та значно спрощує пересування європейськими країнами. 

З аеропорту до центру Варшави ми добиралися електричкою. Коли  підійшли купляти квітки, то виявилося що сьогодні у Варшаві день безоплатного проїзду на весь міський транспорт. Такі акції в місті проводяться регулярно, діють вони для всіх гостей та мешканців міста. Залізничний вокзал, точніше його більша частина (колії, каси, поїзди), знаходиться в центрі Варшави, але розташований під землею, тому наявність залізниці  майже не впливає на мешканців та архітектуру міста.

При виході з вокзалу нас зустріло ось таке зелене таксі, що нам, втомленим після поїздки, трішки підняло настрій.

 

 

У нас був один вільний день до початку робочих зустрічей протягом наступної неділі, який ми присвятили прогулянкам по Варшаві.

Цікава архітектура міста, де новітні будинки лаконічно вписуються в історичне обличчя міста.

 

 

Що відразу впало до очей – це пристосування підземних переходів, тротуарів, пішохідних переходів до пересування маломобільним групам населення. До метро навіть ліфти спеціальні збудовані. Тут дійсно нам є чому повчитися, як поважати та пристосовувати навколишнє середовище для кожної людини незалежно від її фізичних можливостей.

 

 

Дуже розвиненим є прокат велосипедів. Дуже багато ось таких стоянок по всьому місту.

 

Є одна особливість, до якої ми звикли в себе – це продавець, або сторож, чи контролер. Але немає нікого, люди самі оплачують, беруть в прокат та ставлять на місце стоянки. Теж саме стосується й міського транспорту, не бачили ми контролерів, які відають квитки в громадському транспорті. Це чітка відповідальність особисто кожної людини.

Далі було старе місто Варшава, яке вразило своєю старовиною та історичною ідентичністю.

 

 

Втомлені та з купою емоцій ми завершили свою подорож містом на березі річки Вісла.

 

 

Звісно, це дуже коротко про нашу невеличку екскурсію, ще було дуже багато храмів, в котрих відбувалася служба, переважно всі храми належали до католицької церкви. Музеї, ботанічній сад на даху бібліотеки – все це потребує окремої уваги та розповіді. Багато куди ми не змогли попасти.

 

 

Виражаємо вдячність ПРООН та уряду Польщі за надану можливість ознайомитись з досвідом однієї з країн Європейського Союзу.

 

 

 

Є. Потоцький, ГО “Моя Новопсковщина”

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *