Патріотичне виховання молоді

Думки з приводу…

Патріотичне виховання молоді

patriot_392x246Під таким гаслом відбулося засідання «Круглого столу» у райвідділі освіти. На нього були запрошені заступники директорів шкіл, вчителі-організатори, шкільні фахівці окремих дисциплін, а також представники Громадської ради при райдержадміністрації В.А. Пойдін, С.І. Хомутянська, А.В. Ковальова, ветеран педагогічної праці В.І. Золотарьов, депутат районної ради О.І. Кравченко. У роботі «Круглого столу» взяли участь голова райдержадміністрації С.П. Бєлік та його заступник з соціальних питань О.О. Скороход.

Вступ. Легка розминка

Необхідно сказати, – зібрання було досить представницьке, а якщо врахувати те, що подібних заходів не проводили (під різними політичними чи культурно-освітянськими фундаціями), мабуть, років п’ятнадцять-двадцять, – це вже подія і добрий знак. І як би не проходило засідання «Круглого столу» (а про це трохи згодом), добрі і якісні зерна посіяні, коли і якими вони зійдуть, покаже час. Але те, що із більшості учасників цього зібрання не було байдужих, які душею і серцем вболівають за нашу Україну, район, школу, родину, врешті-решт кожного учня, – говорить про те, що ми потихеньку просипаємось і починаємо думати і розуміти, що Україна у нас одна. І кому, як не сьогоднішньому молодому поколінню, яке вже народилося в незалежній Україні, доведеться прокладати, торувати нові шляхи, розбудовувати і вибудовувати таку державу, щоб не було соромно тим же педагогам, які закладають сьогодні таке важливе почуття, як патріотизм, любов до Вітчизни, рідного краю, сім’ї, друзів, школи тощо.

«Патриот (др. греч.) – земляк, соотечественник. 1. человек, любящий свое отечество, преданный своему народу, готовый на жертвы во имя так или иначе понимаемых интересов своей родины; 2. человек, привязанный к месту свого рождения или жительства; 3. человек, глубоко преданный своему делу, привязанный к нему».

Новый словарь иностранных слов. Мн. 2007г.

(подається мовою оригіналу).

Засідання «Круглого столу» відкрила завідуюча відділом освіти райдержадміністрації О.М. Акименко, за нею виступили працівники райвідділу С.А. Кузнецова, С.С. Федорущенко, а також С.П. Бєлік, – так би мовити, задаючи тон майбутньої бесіди.

Об’єднуючи їх виступи, можна визначити головні віхи, орієнтири освітянської роботи з патріотичного виховання молоді. Головний відлік цієї важливої роботи, мабуть, розпочався з минулорічного листа Міністерства освіти і науки про патріотичне виховання молоді, складення на місцях календарних планів і втілення їх в життя. Безумовно, наголошували виступаючі, головною ланкою у цій роботі є педагог, але при цьому необхідно враховувати і зацікавленість учнів, і їх вікові позиції, і врешті-решт саму активність учнівської молоді.

Особливо активна робота з патріотичного виховання молоді розпочалася у другому півріччі – це і волонтерський рух (плетіння маскувальних сіток, підготовка малюнків, листів воїнам АТО, збір продуктів харчування тощо), підготовка до святкування 70-річчя Великої Перемоги, допомога ветеранам війни і тилу і т.п. Важливу роль не тільки у вирішенні цих питань, а взагалі у патріотичному вихованні шкільної молоді, відіграють батьки, сім’ї. Саме родина є фундаментом і головним дороговказом у вихованні чесного, порядного і совісливого громадянина, саме у сім’ї закладаються підвалини правдивості, щирої відвертості, дисциплінованості і любові до оточуючого світу.

Сьогодні формування національної свідомості виходить на перший план. Тут широке поле перш за все історикам, правознавцям, географам, літературознавцям. Як підкреслила С.С. Федорущенко, бо ти – українець, ти – вболіваєш за державу, ти – причетний до її зростання і її захисту. Необхідно переглянути атрибутику кабінетів історії, наповнити їх реальним змістом.

Патріотичне виховання молоді у школі було завжди. Ну хто з цим не погодиться? Але сьогодні необхідно відійти від формалізму, заорганізованості, календарності. Провів захід, поставив «галочку» і забули… Чекаємо чергового, іншого «красного» числа календаря.

Слухаючи виступи, говорить голова райдержадміністрації С.П. Бєлік, як наче на місцях немає проблем. А це зовсім не так. У кожному навчальному закладі є реальні проблеми з патріотичного виховання молоді. Наведу один приклад. Попрохали педагогів Заайдарівської загальноосвітньої школи І-ІІ ст., щоб учні для воїнів АТО підготували малюнки. І що на це відповіли педагоги?: «Ви нас у політику не вмішуйте!» Хочу наголосити не тільки для заайдарівських вчителів, а й для інших педагогів – не подобається Україна, хочете пропагувати «русский мир» – протягом 24 годин вас у школах району не буде! Що ж виходить, одержуєте українську бюджетну зарплатню, а Україну ненавидите! Скільки і у яких школах району пройшли зустрічі з воїнами, які беруть участь в антитерористичній операції по захисту рідної української землі? Лише у двох, наголошує С.П. Бєлік, – Лисогорівській і Газопроводській! Але ж зустрічі з воїнами набагато цікавіші, ніж дивитися на патріотичний стенд!

Відступ 1

Подумалось, а чому на ось такий публічний захід не запросити деяких випускників шкіл? Адже через два місяці вони переступлять поріг школи і підуть у життя. Що вони думають про майбутнє, що стукає в їх молодих серцях? Пригадую кінець 80-х років минулого століття, коли працював редактором газети «Перемога», тоді проводили щомісяця у редакції «круглі столи» на найрізноманітніші теми. Якось запросили майже з усіх шкіл району випускників шкіл. З’їхалось десь близько двадцяти учнів. Протягом трьох годин (вони навіть не хотіли полишати засідання) точилася бурхлива бесіда. Було дуже цікаво! А ось на сьогоднішнє зібрання, де обговорюється дуже важливе питання, нікого з «Перемоги» немає. Чому? Взагалі, кого районка обслуговує? Чому обкрадає своїх читачів інформацією? Абсолютно незрозуміло.

… На яких засадах виховувалось моє покоління, сьогодні його називають, так якось м’якувато, – люди похилого віку? На «Молодій гвардії», брехливому героїзмі З.Космодем’янської, П.Морозова та інших штучно причеплених патріотичних надбаннях, придуманих комуністичними ідеологами. А сьогодні вже є сучасні, живий Герой нашої держави. Ось з кого можна брати приклад і наслідувати йому. Але, що характерно, здається це підкреслила заступник голови Громадської ради при райдержадміністрації С.І. Хомутянська, і у районній програмі з патріотичного виховання молоді переписані старі «омертвячені» заходи з тією ж «Молодою гвардією»!

Але все це у минулому. Сьогодні зовсім інші реалії життя – йде війна з російським агресором, економічні негаразди, брехня і та ж корупція. Як же ми будемо вибудовувати свою державу, коли не тільки дорослі, а й учні заявляють вчителям – «а що мені дала Україна?» Ось такий собі пряниковий, чисто егоїстичний підхід, як наче до свого особистого кухонного мисника. Так і хочеться запитати і дорослого, і ось такого ще жовторотого учня-пташеняти: а як ти навчаєшся? Хто ти взагалі є у школі? А чи любиш ти своїх батьків?

Ви знаєте, я про це вже неодноразово наголошував публічно, – люди, які ненавидять Україну, а деякі учні (і про це говорили педагоги, учасники круглого столу, – «… ви знаєте, звідки я приїхав?»), обтирають об неї ноги і говорять всіляку гидоту – як правило великі невдахи. У таких сім’ях хтось з подружжя або алкоголік або гуляка, або причиною стають наркотики, крадіжки, судові вироки і т.д. і т.п. А є така категорія людей, яких умовно можна назвати «мурлін-мурло». Встав зранку, глянув у вікно – не там сонце зійшло, прийшов на зупинку, – немає автобусу, прийшов на роботу – начальник наволоч. І так кожного дня. Один і той же маршрут, одноманітне меню. Куди не кине поглядом, як не подумає мізками – все погано! Хто винен? Україна, яка цій невдасі нічого не дала. Виникає питання: а що ти дав Україні? Як казав один мудрець – не шукайте причин своїх негараздів деінде, відшукуйте причину в собі.

 

«Мой патриотизм – это не замыкание на одной нации; он всеобъемлющ, и я готов отказаться от такого патриотизма, который строит благополучие одной нации на эксплуатации других. Я считаю, что патриотизм не имеет смысла, если он всегда, в любом случае, без исключений, не стремится к благу всего человечества».

Махатма Ганди

(подається мовою оригіналу).

Короткий аналіз виступів

У виступах учасників «Круглого столу», а виступило близько 20 чоловік, було багато повторів. Що хотілося б вичленити головне і розповісти про це читачу. У деяких школах є краєзнавчі музеї, куточки історичної спадщини, і досить непогані.

Безумовно, їх варто широко використовувати у виховній роботі. У районному центрі є чудовий (до речі, найкращий музей в області серед сільських і міських районів) краєзнавчий музей. Не всі можуть потрапити до нього. Особливо з віддалених сіл. Можна зробити не один, а декілька чудових, документальних фільмів, зафільмувати їх на диски і роздати школам району. Викласти у Фейсбуці. На це не потрібно великих коштів. Переконаний, районна влада обов’язково піде цій ідеї назустріч.

В ці дні у школах до 70-річчя Великої Перемоги педагоги і учні готують стенди, патріотичні концерти. Чимало робиться у волонтерському русі, у школи запрошуються колишні воїни-афганці, вшановуються і готуються матеріали про героїв Небесної сотні, різноманітні фотовиставки тощо.

Чудовий захід, наприклад, проводить Новопсковська загальноосвітня школа І-ІІІ ст., на який майже щороку запрошують випускників різних поколінь. Всі ці надбання необхідно узагальнювати і поширювати. Бо любов до великої Батьківщини народжується з малої любові до рідного краю, села, школи, родини, батьків.

Безумовно, роботи по патріотичному вихованню молоді попереду чимало, і хотілося б думати, це не буде якоюсь кампанійщиною, епізодичним вираженням, щоб щось там «підлагодити» у цьому плані.

Ми лише сапою трішки спушили перший шар ґрунту, наголосив у своєму заключному виступі С.П. Бєлік. Такі зустрічі корисні, і ми будемо намагатися проводити їх частіше з різними тематичними варіаціями, але в руслі головного – патріотичного виховання молоді.

Відступ 2

Що б хотілося сказати наостанок. Як, здається, заступник директора з виховної роботи Донцівської загальноосвітньої школи І-ІІ ст., ставлячи сама собі запитання, мовляв, які проблеми з патріотичного виховання молоді, відповіла: зразу так і не скажеш. Інший педагог підкреслила абсолютно точно: працюємо і робимо чимало, а результатів не видно.

Ось село Кам’янка, – багате, потужне господарство (хтось, можливо, скаже – було), по суті, флагман району. У школі чудовий краєзнавчий музей, є свої педагогічні надбання, успіхи школи. А ось нещодавно молодим сільчанам прийшли 17 повісток на строкову службу в армію, захищати Україну. І всі повтікали в Росію. Скажу так, раніше, кого не брали в армію, дівчата їх цурались, бо знали, що це неповноцінна людина, хвора. І ось ці хлопці зрадили Україні. На старості вони зрадять і своїх батьків. Не хочу закидати докір  педагогам, мовляв, ось бачите, виховуєте, а вони вовком дивляться. Ні! Тут причини набагато глибші, і це тема окремої розмови. Я не почув на «Круглому столі» ось такі ключові слова – духовність, краса, радість, і ще чимало таких слів, які гріють серця, викликають у людей совісливість, будоражать героїку почуттів, – саме патріотизм, любов до родини і своєї Вітчизни.

Не хочу нікого звинувачувати, навіть думати про те, що з мовчазного благословення батьків чи педагогів, писарянські сепаратисти вивісили російський триколор на вежі мобільного зв’язку. Діти школи це бачили і, як кажуть педагоги, переживали, обурювалися, а коли зняли прапора, раділи.

Подумалось, ну що не вистачає цим горе-героям? Босі, голодні, бідні? Ні. Звуть російського людожера у свій дім, кличуть війну і, як наче орієнтир, вивішують. У Росії за українську символіку, прапорці, стрічки у буцегарню садовлять, цькують…

Патриотизм, – любовь к отечеству, вытекающая из сознания солидарности интересов граждан данного государства или членов данной нации»

Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Эциклопедический словарь, М., 2003г.

(подається мовою оригіналу).

Прикро й те, що на цьому «Круглому столі», мабуть більше половини педагогів, – заховані у скорлупу затятих сепаратистів. Ну, не може бути таким педагог, який говорить одне, робить друге, а думає інше. Депутат районної ради О.І. Кравченко все допитувалася у виступаючих: хто з них, а також з вчителів їх шкіл брав участь у незаконному референдумі. І чи обговорювали педагоги шкіл на засіданнях своїх педрад «референдне питання». Ні, ніхто участі у референдумі не брав, під протокол це питання не обговорювалося. Все. Крапка.

Але ж є конкретні факти, які говорять зовсім про інше. Дехто з тих, кого знаю, сиділи принишклі, як наче води у рот понабирали. Соромно? Не думаю. Ненавидять? Безсумнівно!

Дивує й інше. Чому на «Круглий стіл» приїхали заступники, вчителі-організатори, а не директори шкіл? Що – питання другорядне? Не думаю. Не запрошували? Так самим директорам можна було б переформатувати зібрання. Нікого не було і з районного краєзнавчого музею.

… Я був запрошений на «Круглий стіл» і прийшов на його засідання навіть не як голова Громадської ради при райдержадміністрації, навіть не як журналіст, а просто як людина. Мені хотілося притулитися до грудей педагогів і почути, як б’ються їх серця, яку вони випромінюють енергію, що їх хвилює?.. Я з великою любов’ю і повагою відношусь до своїх шкільних і університетських педагогів, які давали мені знання, вчили, виховували. Нелегка це праця. Каторжна. Недаром перед вчителем знімали капелюха і вклонялися йому. А тепер так і дивишся, щоб услід не плюнули, та щоб, борони Боже, вікна не побили. А чому так відбувається – написав вище.

Любіть Україну! Слава Україні!

Віктор Пойдін, громадянин України