1000- ліття з дня смерті князя Володимира Великого

В цьому  році минає 1000 років з часу смерті Великого київського князя Володимира Святославича. Він  відійшов у вічність 15 липня  1015 р. у день пам’яті святих мучеників Кирика й Улити. Володимир один з найвизначніших державних діячів не лише в історії України, а й тогочасної Європи.  Це відзначають тогочасні хроніки багатьох держав.Князь Володимир (Святославич) Великий, гравюра І.Матюшина з малюнка Ф.Г. Солнцева, 1889 рік

Серед подій і явищ, що визначали плин нашої історії одним з найбільших було запровадження християнства на Русі 988р, за його ініціативи. Це відповідало вимогам часу, але прийшов Володимир до цього поступово, як відомо з літопису, прийшовши до престолу, Володимир переслідував християн, що підтримували його старшого брата Ярополка, а неподалік палацу звів святилище, де поставив дерев’яних кумирів: Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Сімаргла і Мокош. Проте релігійні погляди князя Володимира змінилися, і він постав перед прийняттям нової одинобожої віри.

Що стало причиною такого кроку — історики гадають понині.  Історик Михайло Грушевський говорив, «якщо провести аналогію із сучасністю, він (Володимир) опинився у положенні голови однієї з держав «третього світу», що прагне прискорити модернізацію своєї країни, і після цього змушений обрати якусь одну з двох провідних ідеологій найрозвиненіших суспільств світу — капіталізм чи соціалізм». Володимир був рішучою людиною. Він зробив свій вибір, у результаті якого Давньоруська держава почала стрімко розвиватися і, звичайно ж, здобувати міжнародний авторитет.

Зміцнюючи Київську Русь, князь Володимир Великий відновив важливий торгівельний шлях «із варяг у греки» та розпочав карбування власних монет — срібників та златників. Встановлюючи хороші відносини з іншими державами, Володимир одружив племінника Святополка з дочкою польського короля Болеслава Хороброго, доньку Пшемиславу видав за угорського королевича, іншу — за чеського короля. Християнізація Київської Русі  подолала політичну та культурну ізольованість країни й призвела  до визнання за нею самостійного місця у символічній сім’ї  християнських народів тогочасного  європейського світу.

Наш край теж не був осторонь тогочасних суспільних процесів, які окутані таємницями і міфами, однією з таких є печера під Пристіном.

Гіпотезу про можливий зв`язок нашої печери з поширенням християнства на теренах України і нашого краю зокрема, а отже і зі справою життя князя Володимира,  висунув і обґрунтував краєзнавець В.І. Золотарьов.

IMG_6326

З метою популяризації та привернення уваги молоді до історії рідного краю в Новопсковському краєзнавчому музеї пройшла зустріч учнів 9-А Новопсковської ЗОШ І-ІІІ ст. з головою краєзнавчого товариства «Громада Слобожан» Золотарьовим Валентином Івановичем за темою «Печера під Пристіном і поширення християнства в нашому краї». Він давно вивчає історію Новопсковщини його виступи завжди цікаві. І цього разу слухачі відкрили для себе історію краю, не як нудний параграф з підручника а, як захопливі події, що формували історію середньовіччя.

Валентин Іванович розповів про непересічну особистість князя Володимира, його роль в нашій історії. Підкреслив, що підтвердженням цьому є той факт, що йому єдиному з князів народ відвів постійне і почесне місце в билинному епосі Київської Русі. Отже саме цього князя  наші предки вважали уособленням володаря могутньої держави.

Далі Валентин Іванович розповів про роль печер в християнстві в перші віки його існування, про наявність таких традицій у нашому краї. Також торкнувся конкретно історії печери біля села Ікове, та подібних печер в басейні Дону. Історія їх створення до кінця не розгадана, і чекає своїх дослідників.

Отже, можливо, що печери в басейні в Донецьких степах повʼязані з першими християнами в нашому краї і  налічують майже 2 тисячі років.

Багато таємниць зберігає  в собі наша земля, але беззаперечним  є те, що історія краю тисячолітня і несе в собі величний дух могутніх  предків. Вивчаймо і любімо свій край!

Музей і надалі буде продовжувати просвітницьку роботу з учнями наших шкіл і сподівається на допомогу дослідників історії нашого краю.

Олена Сухорада, науковий співробітник  Новопсковського  краєзнавчого музею